Вірш «На дорогу йду я в самотині» Михайло Лермонтов

Вірш «На дорогу йду я в самотині» Михайло Лермонтов
На дорогу йду я в самотині;
Крем’яна в тумані путь блищить:
Тихо. Бога слухає пустиня,
І зоря з зорею гомонить.

Небеса прекрасні та безкраї!
Спить земля в промінні голубім…
Чом же серце з боллю завмирає?
Жду чого? Жалію я за чим?

Мрією не тішусь я пустою,
Днів не жаль, що більш не розцвітуть.
Я жадаю волі та спокою!
Я б хотів забутись і заснуть!

Та не тим холодним сном могили…
Я б навік заснути так хотів,
Щоб живі дрімали в серці сили,
Щоб у грудях віддих тріпотів;

Щоб крізь ніч, крізь день ясний для мене
Про кохання ніжний спів лунав,
Наді мною темний дуб зелений
Щоб схилявся й листям розмовляв.

Переклад Максима Рильського

 

 


Читання – це сила. Наша бібліотека «Ukr-kniga» дає змогу кожному читати онлайн або скачати безкоштовно та без реєстрації книги різних жанрів українською мовою на iPhone, iPad або телефони на Android. Доступні такі формати, як epub, txt, rtf, fb2, pdf. У нас ви знайдете вірші видатних українських письменників, світові бестселери, останні новинки.

Оцініть статтю
UkrKniga
Додати коментар