13 ключiв до розумiння себе, свого оточення та своiх стосункiв Анна Просветова Здавалося б, у сучасному свiтi, де iнформацiя е найважливiшим глобальним ресурсом, не повинно виникати проблем iз одержанням тих чи iнших знань. На практицi це мало б означати, що нинiшнi пiдлiтки повиннi зростати iнформацiйно пiдкутими, а отже, не повторювати помилок, яких припускалися iхнi батьки. То чому ж тодi у XXI столiттi проблеми пiдлiткiв нiкуди не зникли? Чому дiвчата i хлопцi так само потрапляють у «поганi» компанii? Чому неповнолiтнi дiвчата досi «раптом» вагiтнiють? Чому сучаснi дiти страждають вiд депресiй? Авторка цiеi книжки, знана психологиня Анна Просветова, впевнена, що вся суть в одвiчному браку спiлкування. Сучасним батькам, а втiм, як i колись iхнiм батькам, хронiчно бракуе часу вiдверто поговорити з дiтьми про проблеми, що iх турбують. Не завжди у батькiв знаходиться й правильна вiдповiдь на непросту ситуацiю, до якоi потрапляе iхня дитина. Опанувавши цю книжку, ваша дитина зрозумiе, що вона – особистiсть, навчиться себе поважати, легко знаходитиме правильних друзiв, буде здатна досягати мрiй i планувати власне, щасливе, майбутне. Дане видання рекомендовано не лишень пiдлiткам, а й iхнiм батькам, адже практика показуе, що багатьом дорослим також не завадило б довiдатися про Ключi, що вiдмикають дверi у свiт Щастя. Анна Просветова 13 ключiв до розумiння себе, свого оточення та своiх стосункiв Моiй Мусi! З вдячнiстю за допомогу та натхнення! Чому я написала цю книжку Я дуже добре пам’ятаю себе пiдлiткою. Я багато читала, була дуже кмiтлива, однак менi бракувало iнформацii про звичайнi людськi взаемини. Батьки часто не розмовляють iз власними дiтьми про те, що вiдчувають, переживають, що iх турбуе. Напевно, менi також не вистачало певних практичних порад щодо того, як пережити звичайнi для кожного пiдлiтка складнi перiоди. Не вистачало впевненостi в собi, пiдтримки i вiри в себе. І дана книжка – спроба дати дiвчатам практичнi iнструменти, яких бракуе задля налагодження свого життя i взаемин з оточуючими. А ще я не впевнена, що всi важливi й кориснi речi змогла донести до своеi доньки. Звiсно, вона дуже розумна, глибока й обдарована. Та, можливо, у пiдлiтковому вiцi iй не вистачало вiд мене якоiсь iнформацii. Авжеж, я не iдеальна мама. Але ця книжка – спроба надолужити недосказане не лишень моiй доньцi, а й iншим дiвчатам. Подiлитися тим, що iм не встигли або не змогли розповiсти iхнi мами. Зараз я працюю з великою кiлькiстю жiнок як психолог i наставник. І я бачу величезну проблему в тому, що дорослi жiнки не вмiють вибудовувати взаемини. Їх нiхто цьому не вчив. Дiвчаток навчають прибирати оселю, красиво вбиратися, бути «милими i добрими». Але катастрофiчно мало уваги придiляеться формуванню Особистостi дiвчини, Жiнки. Катастрофiчно мало пояснюеться дiвчаткам про те, яким чином iм слiд встановлювати своi кордони, як вони можуть i повиннi себе цiнувати, якi прiоритети вони можуть визначати для себе у стосунках. І ця книжка – спроба допомогти дiвчатам з юностi розвивати власну САМООЦІНКУ, не залежати вiд масових стереотипiв i впевнено прямувати до своiх цiлей i прагнень. Чому варто прочитати цю книжку Вiтаю, я Анна Просветова. І не лишень я е авторкою цiеi книжки. Цю книжку зi мною писали дiвчата, якi проходили власнi складнi життевi етапи. Вони давали менi iдеi для написання iсторiй, дiлилися власними переживаннями i тривогами. Вони просили поради й пiдтримки. Ця книжка – iсторiя всiх дiвчат, якi стикаються з проблемами особистого життя, самоусвiдомлення, спiлкування з оточуючими. І дана книжка – Ключ до вирiшення цих проблем. Точнiше, навiть не один Ключ. У нiй зiбранi 13 Ключiв, в кожному роздiлi – iнакший. Ця книжка – про дiвчат i для дiвчат. Якi зростають, дорослiшають i вперше в життi стикаються з рiзними проблемами i ситуацiями. Коли важко знаходити друзiв, коли не подобаешся собi, коли хочеться чогось важливого i значимого, але не знаеш, як його домогтися. Коли дуже боляче вiд образи i розчарування, коли радiсно i ти вперше стрибаеш вiд неймовiрного щастя. Коли важко впоратися з нерозумiнням оточуючих, зi своiми комплексами й емоцiями. У цiй книзi ти знайдеш практичнi поради для того, щоб перiод юностi став для тебе прекрасним i надихаючим, а не «кризовим перехiдним вiком». ЧОМУ ТИ ПОВИННА ПРОЧИТАТИ ЦЮ КНИЖКУ? 1. Щоб зрозумiти власну унiкальнiсть i красу. Твоя самооцiнка – запорука твого успiху. Якщо ти любиш i цiнуеш себе, то й iншi люди ставитимуться до тебе з повагою i позитивом. 2. Щоб навчитися знаходити нових друзiв, знайомитися i спiлкуватися з цiкавими тобi людьми. Твое коло спiлкування – це вiдображення твоiх iнтересiв i здiбностей. Важливо вмiти збирати довкола себе однодумцiв, надихати одне одного, усiляко пiдтримувати i розумiти. 3. Щоб навчитися досягати будь-яких цiлей i здiйснювати своi мрii. Реалiзацiя бажань – це не магiя, а зрозумiлi технiки i простi дii. І дуже важливо, щоб ти навчилася iх впроваждувати задля реалiзацii будь-яких життевих планiв. 4. Щоб розумiти i захищати своi кордони. Люди, що оточують тебе, часом бувають грубi й агресивнi. І дуже важливо вмiти протистояти негативу i захищати власну людську гiднiсть. 5. Щоб розiбратися у своiх взаеминах. Романтика, захоплення, закоханiсть – це так прекрасно i хвилююче! Але потрiбно вмiти вiдрiзняти щирi почуття вiд манiпуляцiй i не дозволяти людям користуватися собою. Отже, швидше розгортай книжку i берися до читання! Роби закладинки в мiсцях, якi торкнулися твого серця, i смiливо застосовуй iнструменти, якi знайдеш усерединi. І нехай твое життя сповнюеться прекрасними подiями, а твое серце – любов’ю до себе i всього свiту. Частина 1. Яка дае ключi до розумiння себе Ключ Перший. Який допоможе тобi подивитися на себе з iншого боку Отже, до справи. ЩО ТОБІ В СОБІ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ? ЧИ Є В ТЕБЕ «УЛЮБЛЕНІ» КОМПЛЕКСИ? Наприклад, у дитинствi менi страшенно не подобався мiй лоб, бо я вважала його надто високим. І нiс. Певна рiч, нiс. Майже кожнiй дiвчинцi не подобаеться ii нiс. Мiй теж був надто «довгий», «нерiвний», «некрасивий», тож через нього я дуже комплексувала. Якось ми iхали з подружкою у трамваi, за нами сидiли незнайомi хлопцi. Вони заходилися кепкувати з нас, недобре жартувати. Напевне, у такий недолугий спосiб вони намагалися привернути нашу увагу, або ж грубi жарти на адресу дiвчат були нормою в iхнiх сiм’ях. Так чи йнак, а вони поводилися дуже зухвало. Просто нам у спини сипали неприемними фразами на штиб: «Ой, а ця капловуха», «А обидвi вдягненi, як жебрачки!». А найжахливiше прозвучало, коли я трохи повернула голову в iхнiй бiк. Один iз них на весь вагон вигукнув: «Оце так шнобель!», певно, маючи на увазi мiй нiс. Зi сльозами на очах я вибiгла з вагона на найближчiй зупинцi. Це було дуже боляче й прикро! Тодi, у своi 13—14 рокiв, я ще не знала, що наше обличчя змiнюеться приблизно до 22—23 рокiв. Що i кiстки, i хрящi, i м’якi тканини на обличчi формуються поступово. І що за кiлька рокiв я взагалi забуду про те, що в мене якийсь «не такий» нiс. Тiеi митi я страшенно спантеличилася, адже менi було дуже прикро, що я така потвора i що всi це бачать. Знаеш, що я робила, щоб якось приховати цей комплекс? Я зосередилася на своiх талантах, здiбностях, навичках. Я з головою поринула у творчiсть. Адже мольберту i фарбам було байдуже до мого носа; балеткам та паркету було начхати, якоi форми мiй лоб; а папiр i ручка не переймалися тим, чи ношу я окуляри. До речi, я мала ще й поганий зiр i змушена була ходити в некрасивих окулярах. Уявила собi картину? Так от, розвиваючи своi таланти i намагаючись не зважати на зовнiшнiсть, я й сама не помiтила, як зникли всi моi проблеми. Тобто я не перенеслась в iнше тiло, воно залишилося мое, рiдне. Але певноi митi я припинила бачити в ньому такi жахливi недолiки. А найбiльший секрет менi вiдкрився трохи згодом. Виявляеться, якщо я не помiчаю недолiкiв у собi, не акцентую на них уваги, то й iншi iх не бачать! Тодi я зрозумiла найважливiшу iстину про свiй вигляд: Я можу бути такою, якою Я себе бачу, i тодi всi мене сприйматимуть так, як хочу Я! Однак це прийшло не одразу. Бо спершу мене поглинули моi ж обмеження. Як так сталося, що я, попри всi своi страхи i комплекси, стала «зiркою» класу й школи, виграла безлiч шкiльних конкурсiв, була постiйною ведучою всiх шкiльних заходiв? Як менi з часом вдалося влаштуватися на радiо, стати телеведучою, працювати з найвiдомiшими персонами нашоi краiни, дружити зi знаменитостями i самiй бути дуже успiшною i реалiзованою дiвчиною? У цьому роздiлi книжки поговорiмо про секрети пiдвищення самооцiнки, впевненостi в собi та любовi до самоi себе. Спершу маю тебе запитати: В ЧОМУ ТВОЯ УНІКАЛЬНІСТЬ? Саме так, унiкальнiсть – не менше. Що в тобi е такого, чого точно немае нi в кому iншому? І не квапся з вiдповiддю: «Нiчого немае». Бо таки е. І дуже важливо це усвiдомити. Усвiдомити, що не бувае кращих чи гiрших дiвчат, вродливих чи потворних. Все залежить од сприйняття, вподобань. Але кожна з нас у чомусь унiкальна. В однiеi – надзвичайнi очi та почуття гумору, в другоi – ямка на щоцi та неперевершений оптимiзм, у третьоi – дивовижне волосся i безмежна доброта. Адже важливi не лише зовнiшнi характеристики, а й внутрiшнi, чи не так? То повернiмося до запитання. В чому полягае твоя унiкальнiсть? Це буде наше з тобою перше практичне завдання. Отже, розгортай свiй записничок, бери ручку i готуйся складати перелiк своiх унiкальних особливостей. Як його складати? Та як тобi заманеться! Можна щодня знаходити по однiй Унiкальнiй Особливостi. Оцiнювати ii, насолоджуватися нею, аналiзувати. Спостерiгати, як чудово вона проявляеться в тобi. І додавати до свого списку. А можна одразу виявити в собi десяток дивовижних особливостей, додати iх до свого списку i потiм щодня нагадувати собi, спостерiгати, як вони позначаються на твоему повсякденному життi. Наприклад, ти подивилася зранку в дзеркало i помiтила, що в тебе дивовижнi, густi i довгi вii. Додай це до списку! І насолоджуйся своiми вiями, час вiд часу дивися на них у дзеркало, красиво опускай iх або зроби пару класних фотографiй, на яких вони будуть особливо виразнi. Пишайся ними, це дарунок природи тобi, i ти маеш право радiти йому! Що далi? Наприклад, тобi вдаеться римувати слова. Ти вмить добираеш десяток спiвзвучних слiв, або експромтом складаеш гумористичнi вiршики. Чудово, тож ти маеш поетичний талант, занотовуй його до свого списку! Намагайся якомога частiше використовувати його i радiй iз цього приводу. В школi сталася смiшна ситуацiя, а ти ii описала у трьох рядках кумедного вiршика. Вдома виник певний казус, а ти розсмiшила своiх домашнiх вдалим веселим вiршиком. І так тобi слiд робити з кожною своею особливою навичкою, здiбнiстю чи зовнiшньою рисою. Нехай список зростае, вiдкривай у собi дедалi новi якостi. І що бiльше ти iх виявлятимеш, то вищою буде твоя самооцiнка. І швидше здимiють усi твоi комплекси. Важливо запам’ятати просту рiч: Нашi комплекси множаться тому, що ми надто переймаемося думкою оточуючих. Що вони скажуть про мою ходу, що подумають про мiй голос, як вiдреагують на мою усмiшку? Щоб перемогти комплекси, треба зосередитися на собi, а не на думцi оточуючих. Зайнятися собою, а не намагатися догодити комусь. Розвиватися, а не пiдганяти себе пiд чиiсь стереотипи. Тодi у твоiй свiдомостi просто не залишиться мiсця для комплексiв та знецiнювання себе. ВПРАВА «ПЕРЕЛІК МОЇХ УНІКАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ» 1. Знайти в собi чудову рису зовнiшностi чи характеру. 2. Додати ii до перелiку. 3. Проаналiзувати, як вона позначаеться на твоему життi. Не забувати про неi, з радiстю спостерiгати, як вона проявляеться в тобi. 4. Провести подiбний алгоритм iз кожною своею унiкальною здiбнiстю. І що далi? Адже можна щодня зображати Королiвну перед чарiвним дзеркалом i переконувати себе, що «я на свiтi наймилiша, найгарнiша, найбiлiша», але так i не повiрити в себе, так i не навчитися любити й цiнувати себе такою, якою ти е. А чому? Тому що ми живемо не в вакуумi, кожну з нас оточують люди, i наша свiдомiсть навчила нас порiвнювати себе з iншими людьми. З одного боку, це нормально, адже все у нашому життi вiдносне. І кожну людину, подiю, явище, ми можемо оцiнювати лише порiвнявши з чимось iншим. Це можна зрозумiти на простому прикладi. Якщо ти зануриш руки у воду кiмнатноi температури, то не зможеш зрозумiти, яка вона – холодна чи тепла. Це буде просто вода невизначеноi середньоi температури. Якщо ж ти спершу потримаеш руки в холоднiй водi, а потiм опустиш iх у воду тiеi ж кiмнатноi температури, то вона здасться тобi теплою. А якщо навпаки потримаеш руки в гарячiй водi, то пiсля неi вода кiмнатноi температури тобi видасться прохолодною. Такi експерименти психологи проводили, щоби довести, що сприйняття у нашiй свiдомостi – вiдносне й будуеться на порiвняннi з чимось. Оцiнка «10» – добра порiвняно з «6», але не досить добра порiвняно з «12». Трете мiсце на конкурсi – круто порiвняно з поразкою, але погано, якщо порiвняти з першим мiсцем. І ми звикли навiть себе оцiнювати, порiвнюючи з кимось. Тобто ми думаемо: «Окей, я вродлива порiвняно з найпотворнiшою людиною на землi, але порiвняно з супермоделлю я дуже негарна!» І от саме цiеi митi ми потрапляемо до жахливоi пастки нашоi свiдомостi. ДО ПАСТКИ ПОРІВНЯННЯ. І полягае вона в тому, що з ким би ми не порiвнювали себе, порiвняння завжди буде не на нашу користь. Порiвнюючи себе з iншою дiвчиною, ми обов’язково знайдемо переваги в нiй i недолiки в собi. Тим паче, що порiвнюемо ми себе не з сусiдкою чи однокласницею, а обов’язково iз зiркою Інстаграма, супермоделлю, вiдомою акторкою чи спiвачкою. І от тут Пастка Порiвняння спрацьовуе на повну! Адже ми нiколи не бачимо цю зiрку в реальностi, в ii домашньому середовищi, без мейкапу та зачiски. Ми дивимося на ii фото у журналi або в стрiчцi новин, на кадри пiсля фотошопу, на iдеально обробленi знiмки, i думаемо, що в життi цi люди бездоганнi. А ми – нi! І починаються страждання: «О, боже, я недосить вродлива!» Але скажу тобi по секрету, як людина, яка дуже часто бувае у спiльних iз зiрками екрана та сцени гримерках. Вранцi, без макiяжу та зачiски, без фотошопу i професiйного фотографа, всi зiрки мають вигляд звичайних людей. Соннi, з прищиками на обличчi, складочками на животику. Без накладних прядок iхне волосся таке ж, як i в кожноi дiвчини. Без спецiальних масок та фiшок гримерiв iхнi обличчя – звичайнi, нормальнi обличчя живих людей, а не iншопланетних iдеальних iстот без пор i сальних залоз. Масова культура диктуе своi закони. Всi обличчя мають бути як у ляльки, тiла – немов у скульптур, а до мiзкiв i характеру масова культура жодних вимог не виставляе. Тому всi дiвчата переймаються своею зовнiшнiстю, вважають, що вони недосить гарнi. А тi, хто не звик надто напружувати свiй iнтелект, просто слiпо прямують за модою i намагаються будь-що скидатися на своiх кумирiв. Вони забувають лише одне: НЕМОЖЛИВО ЗМАГАТИСЯ З НЕРЕАЛЬНИМ ОБРАЗОМ. А образ у журналi чи в iнстi – нереальний. Його немае насправдi. Це просто картинка, командна робота стилiста, фотографа, ретушера i моделi. І не можна порiвнювати себе, реальну, живу, з образом, який iснуе лише в цифровому форматi. ЩО Я ТОБІ ПРОПОНУЮ? Адже без порiвняння ми навряд чи зможемо обiйтися, бо надто вже наш мозок любить пiдкидати цi задачки. І лишаеться лише одне: порiвнювати себе… з собою ж самою! ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ? Це означае, що ми можемо порiвнювати себе з собою ж у минулому. І, вiдштовхуючись вiд цього, планувати свiй розвиток. Тож я пропоную тобi наступну практику. ШКАЛА ОСОБИСТИХ ПОКРАЩЕНЬ Для початку тобi треба визначити, що ти хочеш змiнити в собi, в чому прагнеш розвиватися. Це можуть бути як зовнiшнi характеристики, так i навички, вмiння, здiбностi. Наприклад, у моiй шкалi особистих покращень (так, я ii також маю) е пункти, що стосуються моеi фiзичноi форми (хочу надати рельеф м’язам, навчитися пiдтягуватися та сiсти на шпагат) i моiх здiбностей (вдосконалити англiйську, вивчити специфiку просування каналiв YouTube i трохи навчитися грати на гiтарi). Звичайно, якщо я порiвнюватиму себе з чемпiонкою з бодi-фiтнесу та вiртуозом гри на гiтарi, я лише додам собi комплексiв та знищу будь-яку рiшучiсть бодай щось робити в цьому напрямi. Тому я порiвнюватиму себе iз собою ж. Я вiдмiчаю свiй реальний рiвень у всiх цих пунктах. І щотижня, щомiсяця, раз на пiврiччя я вiдмiчаю своi покращення, свiй особистий прогрес. Пропоную i тобi скласти власну Шкалу Особистих Досягнень. Весь фокус роботи з цiею технiкою полягае в тому, що ти не помiчаеш невеличких змiн у повсякденному життi. І тебе не надто тiшать дрiбнi кроки. А ця шкала допомагае помiчати й фiксувати навiть невеличкi промiжнi результати. Ну а особливу втiху ти вiдчуеш тодi, коли через певний час порiвняеш стартовий показник iз фiнальним результатом. І завдяки цьому ти усвiдомиш важливiсть цiнування i шанування навiть дрiбних змiн. Із них зрештою i складаеться великий результат. Таку систему часто використовують спортсмени для вiдстеження результатiв та налаштування себе на досягнення кращих результатiв. ТАК МАЛЕНЬКІ КРОКИ СКЛАДАЮТЬСЯ У ВЕЛИКИЙ ШЛЯХ. Ключ Другий. Який вiдкривае шлях до твоеi впевненостi Чи не найулюбленiший спосiб мучити себе: розмiрковувати, що ж в менi не так, що в менi негарне, непривабливе. Нам тiльки i дай порозглядати себе у дзеркало i думати: «Який жахливий нiс! А щоки! Очi не такi, вii не тi, волосся страшне, фiгура неiдеальна. Та хiба я можу комусь подобатися?». І одразу впадаемо у вiдчай. ЧОМУ У НАС ВИНИКАЮТЬ КОМПЛЕКСИ? По-перше, нас часто привчають до думки, що пишатися собою, подобатися собi – це нескромно. А отже, дуже погано. І ми звикаемо шукати в собi якiсь недолiки, щоб «не випендрюватися», не виставлятися. І це переростае у звичку. Згодом цими вигаданими недолiками ми виправдовуемо власнi нерiшучiсть i страх. Адже коли нам хочеться щось зробити, саме через нашi комплекси ми себе зупиняемо. Наприклад, хочеться подати заявку на участь у шкiльному музичному конкурсi. І подумки, у своiх мрiях, ти уявляеш себе на сценi, фантазуеш, як ти спiваеш, як тобi аплодують. Але твоi комплекси зупиняють тебе. Внутрiшнiй бридкий голос шепоче: «Та вгамуйся вже, ну яка сцена, ну поглянь на себе! Який конкурс? Це не для тебе, ти не впораешся, ти зганьбишся!» І ти знову сумуеш удома, поки iншi впевнено виступають на конкурсi й отримують визнання та успiх. Отже, комплексами ми приховуемо свiй страх дiяти i знаходимо причини-вiдмовки, через якi нам не варто навiть намагатися у чомусь себе проявити. Розберiмося в цьому. Страх вiдчувають усi, це природна емоцiя. Ми боiмося виступати, знайомитися з новими людьми, остерiгаемося оцiнки оточуючих. А що як себе не зупиняти? Якщо не дослухатися до того бридкого внутрiшнього голосу, який переконуе, що нiчого не вийде, що ти не гiдна i недосить гарна? Тодi ти просто дiятимеш! Просто робитимеш, що хочеш. Так, нiби й немае цих комплексiв. А як у тебе все виходитиме, ти впевнюватимешся у власних талантах, своiй красi, почуватимешся особливою. Чому, на мою думку, цi недолiки вигаданi? Тому що це притаманна риса практично кожноi дiвчини. В юностi я мала подругу Олену. Ми познайомилися у лiтньому таборi «Артек». Олена була моделлю. І хоча iй було всього 15 рокiв, вона вже знiмалася для модних журналiв, брала учать у рекламi модних брендiв. Менi та iншим дiвчатам i хлопцям Олена здавалася iдеальною: висока, струнка, з шикарним довгим волоссям, з витонченим обличчям. І в якому я була шоцi, коли Олена подiлилася зi мною своiми тривогами. З’ясувалося, що вона вважала себе недостатньо красивою i боялася, що iй не свiтить кар’ера моделi. Вона вважала, що для моделi в неi непiдходящий нiс, кривi ноги i невиразнi очi! Через комплекси вона часто замикалася в собi й уникала веселих тусовок. Правило боротьби з комплексами: дiй так, нiби в тебе iх уже нема! У нашiй компанii тодi була ще одна дiвчина, Ксюша. Симпатична, весела, з кумедними кучериками. Їi не можна було назвати стандартною красунею, iй було далеко до модельних параметрiв Олени. Але стiльки позитиву, впевненостi i свободи, скiльки я бачила в нiй, не було у жодноi моеi знайомоi. І вона завжди перебувала в центрi уваги, була душею компанii. З нею було весело, вона просто заряджала всiх своею активнiстю й оптимiзмом. Тодi я зрозумiла, що всi нашi комплекси – лишень у нашiй уявi. Тому пропоную тобi засвоiти просте правило боротьби з комплексами: дiй так, нiби в тебе iх уже нема. Дивно звучить? Можливо, так. Але розберiмося, що я маю на увазi. Хочу з тобою подiлитися особистим досвiдом такого пiдходу. Важко навiть у це повiрити, але колись у мене був страх виступiв. Я була дуже сором’язлива. Коли я опинялася перед глядачами, я страшенно панiкувала, в мене шалено калатало серце i зводило в животi. Навiть у школi, коли менi потрiбно було прочитати якогось вiрша перед класом, я губилася i нервувала. Та водночас менi дуже хотiлося виступати, грати у шкiльних виставах, брати участь у концертах. І несвiдомо я використовувала саме цей пiдхiд. Я уявляла собi, як би я дiяла, коли б не вiдчувала страху перед публiкою. Я уявила, як смiливо i легко я б виходила на сцену, як упевнено промовляла б до зали, якi аплодисменти чула б, як я поводилася, коли б узагалi не боялася сцени. Я стала брати участь у всiх шкiльних концертах i виставах, займалася у дитячому театрi. Згодом виступала у великих виставах, дедалi бiльше розвиваючи свою впевненiсть перед публiкою. Певний час я, звичайно, ще хвилювалася перед виходом на сцену. Але я пам’ятала, як повинна триматися: так, нiби я не боюся. І з часом хвилювання, невпевненiсть у собi справдi зникли. Я змiнила свою внутрiшню звичку, i невпевненiсть замiнило iнше почуття – радостi i драйву вiд класного виступу. Згодом, у дорослому вiцi, я проаналiзувала, що ж сталось, як я поборола цi комплекси. І я зрозумiла: Я ПРОСТО СТАЛА ПОВОДИТИСЯ ТАК, НІБИ Й НЕ БУЛО ТИХ КОМПЛЕКСІВ. І ВОНИ СПРАВДІ ЗНИКЛИ! Ключ Третiй. Який вiдкривае силу твоеi особистостi Хочу обговорити дуже важливу тему, яка впливае безпосередньо на твою самооцiнку i самоповагу. Помiркуймо, ЩО ВИРІЗНЯЄ ЛЮДЕЙ СИЛЬНИХ, ЦІЛЬНИХ, ЯКІ ЛЮБЛЯТЬ І ПОВАЖАЮТЬ СЕБЕ? Для прикладу опишу певну ситуацiю: Оксана i Дарина – подруги, вчаться в одному класi. Дарина перший рiк навчаеться у цiй школi i лише встановлюе дружнi взаемини з учнями. Якось уранцi перед уроком математики вона попросила подругу Оксану дати iй списати домашне завдання, бо не встигла його виконати. Оксана вiдмовила iй: – Нi, вибач, це суперечить моiм принципам. – Що? Яким принципам? А як же дружня допомога? І Оксана пояснила: – Розумiеш, я завжди гарно навчалась, i багато однокласникiв цим користувалися. Списували моi завдання, просили пiдказати. Тож пiд час контрольних я намагалася всiм допомогти, а на своiх завданнях концентрувалася менше. Згодом з’ясувалося, що моi однокласники таки стали отримувати непоганi оцiнки, а от у моiх роботах з’являлися помилки. Крiм того, я подумала, що нечесно регулярно використовувати чужий розум, заробляючи високi бали. Вiдтодi мiй принцип – кожен мае навчатися самостiйно. Якщо я не виконала домашне завдання, то не проситиму когось списати, зрештою зроблю його сама. Але й iншим списувати я теж не даю. До яких наслiдкiв призвела вiдмова Оксани? Спершу Дарина дуже роздратувалася, але зрештою iй спало на думку: «Але ж це круто – мати своi принципи! Менi теж слiд про них подумати!». Чому Даринi так сподобалася iдея мати власнi принципи? Тому що вони допомагають формувати в оточуючих повагу до того, хто iх мае. Та й людина з принципами створюе iх для своеi самоповаги i усвiдомлення власних цiнностей. Якщо ми не маемо життевих принципiв, то ми приймаемо спонтаннi рiшення, часом пiд тиском котрогось iз оточуючих, часом просто в емоцiйному поривi. Зрештою такi необдуманi або небажанi дii призводять до того, що ми докоряемо собi, переживаемо, вiдчуваемо провину або сором. Цi переживання позбавляють нас упевненостi, i, як наслiдок, наша самооцiнка стрiмко падае. Твоi життевi принципи – це не просто правила, якими ти можеш послуговуватися при прийняттi рiшень. Це орiентири, якi допоможуть тобi визначити своi цiнностi, твоi моральнi якостi, твоi права як особистостi. Ти можеш сама iх створити: власнi правила життя або особистiснi принципи. Але щоб тобi було легше розiбратися у данiй темi, хочу подiлитися однiею цiкавою iдеею. Вона полягае у Бiллi про права особистостi. Адже кожен iз нас – це передусiм Особистiсть. Унiкальна, цiкава, зi своiми талантами, прагненнями, iдеями. То що таке Бiлль про права особистостi? Це умовний документ, який визначае, що кожен iз нас мое право на свое життя, на спiлкування з оточуючими. Його подiлено на двi частини: 1) на що ти маеш право; 2) що ти не зобов’язана робити. Дiзнаймося про нього докладнiше, розкладiмо по пунктах. Їх доволi багато, але я пропоную зосередитися на найважливiших. Отже, Бiлль про права особистостi. Ти маеш право: 1. Інодi ставити себе на перше мiсце. Так, вiдмалечку нас вчать, що бути егоiсткою погано i треба думати про iнших. Та анi ти, анi я нiколи не зможемо попiклуватися про iнших, якщо не подбаемо про себе. Недарма навiть у лiтаках кажуть, що в екстрених випадках кисневу маску спершу необхiдно вдягнути на себе, а потiм на того, хто потребуе допомоги. Ти також маеш право iнодi передусiм дбати про власнi iнтереси i потреби. Нема нiчого поганого у прагненнi комфортних умов. 2. Просити про допомогу та емоцiйну пiдтримку. Бути твердою як камiнь, нiколи не просити i нiкому не заважати – значить бути зручною для оточуючих. Своiм мовчанням ти нiкому не завдаватимеш клопоту, але й не одержиш допомоги. А вона часом просто необхiдна. Навiть якщо допомога полягае у звичайних дружнiх обiймах чи маминiй пiдтримцi. У разi потреби не соромся просити пiдтримки, адже твоi рiднi чи знайомi часом можуть не помiтити, що в тебе виникли проблеми. І зовсiм не страшно сказати: «Мамо, я потребую твоеi пiдтримки», «Друзi, потрiбна ваша допомога» – це нормальнi фрази для висловлення свого прохання про допомогу, не соромся iх промовляти. 3. Протестувати проти несправедливого ставлення i критики. Наша самооцiнка падае не лише коли нас критикують, а й коли ми боiмося спростувати цю критику i вiдстояти себе. Якщо ти бачиш, що до тебе поставилися несправедливо, розкритикували, безпiдставно звинуватили в чомусь, ти маеш право вiдстоювати себе. 4. Мати власну думку. Так, наслiдувати точку зору натовпу не лише неефективно, а й давно вже не модно. Ти маеш власну, оригiнальну, точку зору? Круто! Не соромся ii озвучувати. 5. Припускатися помилок пiд час пошуку правильного шляху. Багато людей вважають, що помилки – це погано, просто жахливо! Це стосуеться як контрольноi з математики, так i важливих життевих рiшень. Помилок бояться, iх соромляться. Та насправдi, якщо завжди робити все правильно, то неможливо оцiнити правильнiсть дiй. Кожен iз нас припускався помилок – i це чудово! Тому що на своiх неправильних рiшеннях можна багато чому навчитися i запам’ятати, як не слiд робити. Тому кожну свою життеву помилку важливо зустрiчати з радiсною думкою: «Чудово, отже, я набула важливого досвiду. На цiй неправильнiй дii я чомусь навчилася i тепер знаю, як робити правильно!» 6. Казати «дякую, нi», «вибачте, нi». Ми часто боiмося вiдмовити, вважаемо, що вiдмовою образимо людину, змушуемо себе робити те, чого зовсiм не хочеться, тiльки б нiкого не образити. Часом оточуючi можуть цим користуватися. Не хочеш ставати для когось вiчною «чарiвною паличкою» собi ж на шкоду? Тодi навчися часом казати: «Вибачте, але нi, я цього не можу зробити». 7. Не зважати на поради оточуючих i покладатися тiльки на себе. Це не означае, що ти повинна iгнорувати думку iнших. Але важливо вмiти прислухатися до власних почуттiв, бажань, прагнень та iнтуiцii. Часто вона не пiдводить. 8. Побути на самотi навiть якщо iншi прагнуть твоеi компанii. Інодi нам потрiбен час для власних думок, мрiй, для емоцiйного вiдпочинку. 9. На власнi почуття, незалежно вiд того, чи розумiють iх оточуючi. Часом ми чуемо: «Сердитися – погано!», «Ображатися – негарно!», «Годi вже сумувати, нiякоi трагедii нема!». І пiсля таких фраз ми починаемо думати, що певнi нашi емоцii – неправильнi, що не можна iх виражати, що це негарно, ба навiть соромно. Але це не так. Будь-якi нашi емоцii – це природна реакцiя на певнi подii. І будь-якi почуття важливi i потрiбнi. Авжеж, треба вмiти розумiти своi емоцii i керувати ними. Але кожна з нас мае на них право. 10. Змiнювати своi рiшення або обирати iнший спосiб дiй. Якщо ми даемо комусь слово щось виконати, звичайно, слiд дотримати слова. Та варто пам’ятати, що змiна рiшення через змiну обставин – це нормально i цiлком припустимо. А тепер друга частина Бiлля про права особистостi. Отже, Ти нiколи не зобов’язана: 1. Бути бездоганною на 100 %. Хух, можна видихнути, адже ми всi – живi люди, зi своiми недолiками, неiдеальним характером i часом дивними звичками. І на всiй планетi немае жодноi бездоганноi людини. 2. Йти за натовпом. Так, ти маеш право дiяти на власний розсуд i не коритися думцi бiльшостi. 3. Любити людей, якi завдають тобi шкоди. Тут, гадаю, можна i без коментарiв. 4. Вiдчувати провину через своi бажання. Так, нашi бажання не завжди бувають позитивними, i якщо вони призводять до поганих наслiдкiв, то важливо вмiти iх контролювати. Але не варто себе звинувачувати через них. Адже бажання не питають у тебе дозволу проявитися J. Пам’ятай: якщо стосунки стали неприемними, iх краще припинити. 5. Зберiгати стосунки, якi переросли в отруйнi. Часом стосунки з друзями i близькими заходять у глухий кут. Ти раптом можеш усвiдомити, що людина просто користуеться тобою, або ображае тебе, прикриваючись при цьому дружбою чи симпатiею. Пам’ятай, якщо стосунки стали неприемними, iх краще припинити. Не мучити себе i не продовжувати iх, при цьому не знижуючи власноi самооцiнки i самоповаги. 6. Робити щось, що насправдi ти не можеш зробити. І знову варто згадати про те, що часом необхiдно сказати: «Перепрошую, але нi». 7. Виконувати нерозумнi вимоги. Якщо хтось вимагае вiд тебе щось, що ти вважаеш безглуздим, ти маеш цiлковите право вiдмовитися вiд цього. 8. Вiддавати щось, що тобi насправдi вiддавати не хочеться. Маленьких дiточок навчають дiлитися, вважаючи, що це дуже шляхетно. Хоча дорослi чомусь не квапляться вiддавати комусь своi улюбленi «iграшки»: сукнi, коштовностi, машини. А для дорослоi людини автомобiль – це така ж цiнна i важлива рiч, як для малюка – його конструктор чи лялька. Кожнiй людинi важливо цiнувати свою власнiсть, i мати право не дiлитися тим, чим дiлитися не хочеться. 9. Вiдмовлятися вiд свого «Я» заради когось (будь-кого) чи чогось (будь-чого). Інодi люди ставлять нам умови: змiнити себе або змiнити щось у собi. Заради них, заради дружби, заради кохання. Але важливо розумiти, що цi змiни справдi пiдуть тобi на користь, чи вони просто догоджатимуть твоiм оточуючим. Донька моiх друзiв, Христина, подiлилася зi мною такою ситуацiею. Їi парубок дуже хотiв, щоб вона схудла i змiнила колiр волосся. Вона й так була доволi струнка, але заради коханого практично вiдмовилася вiд iди, намагаючись схуднути. Перефарбувала волосся зi свого натурального русявого на попелястий блонд. Намагалася йому всiляко догодити, стати такою, якою вiн хотiв. В результатi жорсткоi i нездоровоi дiети у дiвчини погiршилося здоров’я, вона потрапила до лiкарнi. Звичайно, хвороба нiкого не красить. Коли парубок прийшов до неi в лiкарню, то не стримав розчарування i сказав: «Жах, який у тебе вигляд!». Тож замiсть пiдтримки i спiвчуття Христина отримала лише критику i знецiнювання. Тодi вона i зрозумiла, якоi помилки припустилася, коли вирiшила змiнювати себе заради людини, яка цього навiть не цiнувала. Вони розiрвали стосунки, а Христина вирiшила, що бiльше не змiнюватиметься пiд чиiсь смаки, а краще знайде людину, яка не перероблятиме ii, а прийме i покохае такою, яка вона е. ОТЖЕ, ЩО Я ПРОПОНУЮ ТОБІ ЗРОБИТИ? Ретельно вивчи пункти Бiлля про права особистостi, помiркуй над ними. Згадай, якi випадки траплялися у твоему життi, коли тобi було важко прийняти певне рiшення. Якi з цих пунктiв могли б тобi допомогти зробити правильний вибiр у рiзних ситуацiях? А практичне завдання у цiй темi буде таке: сформулюй власнi принципи. Ти можеш взяти деякi чи всi пункти з бiлля, можеш iх доповнити своiми. І сформулюй важливi правила, якi пiдтримуватимуть тебе, пiдвищуватимуть твою самооцiнку i самоповагу. Ключ Четвертий. Який вiдмикае дверi до твоеi мети i мрii ЧИ МАЄШ ТИ МРІЮ? Таку, яка грiе серце, яка пiдтримуе тебе, коли тобi сумно. Мрiю, яка не йде тобi з голови перед сном, якою ти мариш? Як ти гадаеш, чи може вона здiйснитися? Якщо так – то це не мрiя. Це – мета. І щоб ii було досягнуто, потрiбен план дiй i самi дii. І якщо мрiя може назавжди залишитися просто красивою iдеею, то мету можна реалiзувати i отримати бажане. Мрiя починае реалiзовуватися, iз абстрактноi iдеi вона перетворюеться на конкретний план, коли ти починаеш щось робити для ii втiлення. Кожна мрiя може стати реальнiстю. Поговорiмо про те, як реалiзовувати i втiлювати в життя своi мрii. Отже, уявiмо твою мрiю. Мрiя, наприклад, може звучати так: «Я б хотiла полетiти у космос!». А як звучатиме мета, побудована на цiй мрii? Приблизно так: «За десять рокiв я хочу стати астронавткою i здiйснити полiт у космос». Чим вiдрiзняються цi фрази? У другiй фразi визначенi умови виконання мрii («стати астронавткою») i час, коли вона може здiйснитися («за 10 рокiв»). Отже, ти вже зрозумiла. Перша умова перетворення мрii на мету – це конкретне визначення чого ти хочеш, коли i як. Пропоную просту систему, яка допоможе тобi ставити перед собою мету так, щоб ii було легко реалiзовувати i щоби будь-яке бажання ти завжди вмiла втiлити в реальнiсть. Розберiмо цю систему на прикладi будь-якоi мрii. Скажiмо, нещодавно я почула вiд доньки моiх друзiв, що вона хоче стати дизайнеркою одягу, i що вона мрiе, аби зiрки Голлiвуду йшли червоним хiдником у сукнях iз ii колекцii. Скажеш, що це нереальна мрiя для 10-рiчноi дiвчинки? А я скажу, що цю мрiю можна перетворити на мету i реалiзувати ii. Отже, берiмося до плану реалiзацii мрii. Для цього iснують правила визначення мети. Якщо дотримувати iх, то будь-яка мета стае реальною для досягнення. Правило 1. Формулювати своi бажання, мету, прагнення необхiдно в позитивному ключi Що це означае? Це означае, що замiсть «Не хочу завалити контрольну!» краще казати: «Хочу написати контрольну на вiдмiнно!». Замiсть фрази «Не хочу програти!» краще казати собi: «Хочу перемогти!». Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=63547821&lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.