Герой нашого часу (збiрник) Лесь Подерв’янський Лесь Подерв’янський – скандально вiдомий украiнський письменник i художник. Його епатажнi п’еси, що були спочатку записанi на аудiокасетах, принесли йому широку популярнiсть. Тепер з його творами можна ознайомитися на сторiнках книжок. Читаючи Подерв’янського, ви вiдкриете для себе, що його героi, на жаль, не такi вже нереальнi, як це може здатися на перший погляд, а тонка iронiя та гумор автора дозволять вам ще i ще раз посмiхнутися над трагiкомiзмом нашого життя. Лесь Подерв’янський Герой нашого часу (збiрник) Герой нашого часу (Повiстi перша та друга) Повiсть перша Дiйовi особи Савка, герой нашого часу. Ахванасiй, учень Савки. Митродора Пилипiвна, вже пожила, але гарна курва. Анжела, Жанна i Веронiка, блядовитi дiвчата. Соломон, молодий i наглий жид. Дiя перша Великий стiл. На столi стоять миски з бацилою. За столом сидять Савка i Ахванасiй i наябують бацилу. Савка (з набитим ротом до Ахванасiя). Я сьогоднi Анжелу виiбу, бля буду. Ти в це дiло не мiшайся. Бо я тобi залупу вiдрiжу i натягну на iбальника, бля буду, пойняв? Ахванасiй. Пойняв. Савка. Курва буду. Савка гидко спльовуе шматком бацили на пiдлогу. Савка (до Ахванасiя). Пiдбери, синок хуiв. Ахванасiй похапцем пiдбира з пола неапетитнi шматки бацили. Савка. Їж, шакал йобаний. Ахванасiй похапцем з’iда бацилу. Савка. Кому спасiба нада сказать? Ахванасiй (з набитим ротом). Дядi Савцi. Савка. Вчити вас, синкiв, треба. Нiхуя ще служби не пойняли. Савка витира маснi губи пiджаком i любовно ляскае Ахванасiя по маленькому лобi, так що той гепаеться на запльовану Савкою пiдлогу. Савка (задоволено). Шо не ясно, йоб твою в Дарданели мать? Ахванасiй мовчить, низько опустивши маленького лоба, i раз по раз любовно зиркае на Савку манюнiми оченятами. Савка. Шо стоiш, як Ісусик? Бабу iбав? Ахванасiй. Ги-и-и… Савка. А хочеш iбатися? Ахванасiй. Ги-и-и… Савка. Ги-ги, йобаний череп. Дiя друга Квартира Соломона з великими бра, консолями, камiнами i канделябрами. В квартирi Анжела, Жанна i Веронiка. Вони бавляться рiзними цацьками, що iх так багато в квартирi у Соломона. Входить Соломон, зi смаком одягнутий в домашнього фартушка. Соломон. Дiвчата, хто буде чай пить, а хто кохве? Анжела. Я кохве буду. Жанна i Веронiка. Ми теж кохве будемо. Входить Митродора Пилипiвна, вже пожила, але гарна курва. Митродора Пилипiвна. Я щас була на дiспутi «Шо такое щастя». Нiчого, культурно побазарiлi, правда, лектор був якiйсь припездяний. Анжела. Я так думаю, што щастя каждий по-своему понiмает. От у меня бил одiн пацанчiк, ми с нiм встречалiсь, так он мне всьо врем’я свой характер показував… Раптом вiдчиняються дверi, i в кiмнату ввалюються Савка i Ахванасiй. Вони в розхристаних тулупах, сопуть i дико зиркають по сторонах налитими кров’ю оченятами. Митродора Пилипiвна (сама до себе). Гарний пацанчiк, iбать мене в дишло! Савка (грiзно). Анжела, тебе две мiнути на розмишленiе. Наябуй кохве i пиздуй за мной. Ахванасiй (дивиться на Савку нiжним поглядом). Ги-и-и… Анжела. Ти посмотрi, какой он бистрий! Савка. Харош пiздеть. Соломон. А хто ви такой? Прiшлi, матюкаетесь тут. Што такое? Савка. Та йоб твою мать, жидок. Я тебя раз переiбу – у тебя залупа отвалиться. Ахванасiй. Савка, впиздь його, шоб не базарив. Савка пиздить Соломона. Соломон вiдразу ж пада. Митродора Пилипiвна (сама до себе). От ето удар! Савка. Шо, нравиться? На. Савка пиздить Митродору Пилипiвну. Митродора Пилипiвна падае, як мiшок з гамном. Ахванасiй. Так iх, дядя Савка. Савка (агресивно харчить). Щас в iгру поiграем. Цель iгри – вийти живим iз боя. Всiм стать к стене. Ахванасiй. Га – га-га (регоче). Веронiка. Савка, не пиздь, я не винесу. Савка. Винесеш. Савка пиздить Анжелу, Веронiку i Жанну. В результатi на полу лежать п’ять тiл без ознак життя. Савка (чуха потилицю). Пiздец, нахуй. Ахванасiй. А тепер що робить будемо? Савка (шуткуе). А будемо хуем грушi збивать. Ахванасiй. От погуляли ми сьогоднi! Особенно я ржав, коли ви тьолок пиздили. Ото пiздец! Савка (метко подитожуе). В етой жiзнi так, Хваня, хто сiльнее, тот i прав. Ахванасiй. Ги-и-и… Завiса Повiсть друга Дiйовi особи Савка, герой нашого часу. Ахванасiй, учень Савки. Горгона Пилипiвна, сестра впиздженоi Савкою Митродори Пилипiвни. Хабiбулiн, кунак Савки. Єгорка Іванцов, геолог i дурний кацап. Васiлiса Єгоровна, женщiна мужской мечти. Дiя перша Страшне провалля, над яким жахливо лiтають орли. Над самим краем провалля стоять Савка i Ахванасiй i плюють униз. Савка (плюе униз). Пригай, нахуй! Ахванасiй (плюе униз). Ну його в пизду, блядь! Савка (показуе на орла). Дивись, блядь нахуй. Савка бере каменюку i метко швиря в орла. Пiдбитий орьол камнем падае вниз. Ахванасiй. Савка, а шо ти кинув? Савка. Гранату. Обидва регочуть. Деякий час Савка i Ахванасiй з цiкавiстю дивляться вниз. Савка (плюе униз). Пiздец, нахуй. Ахванасiй (плюе униз). Меткость рук, блядь, i нiкакого мошенства. Дiя друга Аул. Бiля аулу сидить Хабiбулiн i пале люльку, набиту кiзяком. Входять Савка i Ахванасiй. В руках у Ахванасiя забитий орьол. Ахванасiй (до Хабiбулiна). Стоiмо, бля, а вiн летить, бля, так Савка як запиздячить, бля. Кажу: «Пiздец, нахуй», – а Савка: «Нiхуя собi», – та палкою як переiбе, каже: «Чмо йобане». Знаеш Савку? А я забрав, оце борщ зваримо. Нiхуйово погулялi. Савка (плюе). Не делай волни, Хваня. Хабiбулiн (осматрюе забитого орла). По-вашему, ето сич називаеться? Ахванасiй. Шо за сич, блядь, нiхуя не просцу. Савка (внезапно). Чурка йобаний, блядь, через мiнуту вiжу борщ на столе, кругом всьо блестiт-сверкает! Шо не ясно, бля? Хабiбулiн бистро зникае, несучи з собою орла. Ахванасiй. Йобанi чурки заiбали, нахуй. Ахванасiй пiдбира люльку, набиту кiзяком, покинуту Хабiбулiним, i пале ii. Мимо проходить Горгона Пилипiвна, сестра забитоi Савкою Митродори Пилипiвни, вдягнута туристкою. Ахванасiй. Диви, Савка, мамка нехуйова. Савка. Я таких мамок, Хваня, тоннами на хую вертел. Ахванасiй. Було б время, можна було б зайня тися. Неохота тока мудохатися. Горгона Пилипiвна. Ребята, ви не студенти, случайно? Савка (спльовуе). Ми доктори, нахуй. Горгона Пилипiвна. Зачем же ви так грубо? Я к вам по-харошему. Вот у меня сестра в горо де, она тоже студенткой била, так, знаете, iнте ресно – новая жизнь. А у молодьожi сейчас вообще тяга к знанiям. Я б, кажется, всьо б отда ла, чтоб знов ето всьо пережiть – такой ето кайф. Так, что лi, по-вашему, називаются етi ощу щенiя? Ви не смотрiте, што я старая, я вашi етi молодьожние слова знаю, сама такая була. І випить могу, i поговорiть, i поспорiть. Ну от, скажiте – хто ваш любiмий поет? У меня такое мненiе, еслi человек не любiт поезiю, он сам себя обкрадивает, мне жалко такого человека! Ілi, когда я вiжу, молодой, культурний человек бьйот кота, ето ж он сам себя обкрадивает, ето ж он не кота бьйот, а себя! А ви говорiте! Для меня, еслi человек не любiт прiроду, не любiт животних, не знает поезiю родного края, он для меня не существует! Пiд час балачок Горгони Пилипiвни Савка i Ахванасiй сидять мовчки, дегенеративно вiдкривши роти, як то роблять хворi на аденоiди, i мовчать. Горгона Пилипiвна. От я смотрю на вас: молодие, здоровие, умние, всьо у вас есть, – i завiдую вам по-харошему. Всьо у вас впередi! Ахванасiй. Заiбала нас тут, шось пиздить, а шо – хуй просциш. Савка. Переiби, шоб не пиздiла. Ахванасiй пиздить Горгону Пилипiвну. Горгона Пилипiвна падае довго i важко, як мiшок з гавном. Входить Хабiбулiн з вiдром, у вiдрi кипить борщ, зварений з орла. Хабiбулiн. Ми з неi тоже будем борщ варить, чи може так зажарiм, нахуй, да i з’едiм? Савка. Чурка хуев! Скiки тебя учiть можна, блядь! А шо, борщ залупою iсти будем? Хабiбулiн похапцем кидаеться за ложкою. Тим часом Ахванасiй витаскуе з борща противну орлячу голову i висмоктуе в неi мозги. Ахванасiй. Ти, Савка, попробуй! В головi фосфору дохуя, волоси випадать перестануть. Дiя третя В горах. Єгорка Іванцов, геолог i дурний кацап, i Васiлiса Єгоровна, женщiна мужской мечти, рвут траву i собiрают камнi. Єгорка Іванцов (наморщивши лоба). Время собiрать камнi i время iх разбрасивать, как ви счiтаете, Васiлiса Єгоровна? Васiлiса Єгоровна. Об чом ви щас думаете, Єгорка? Єгорка. Єслi честно, то я думаю о вас, Васiлiса Єгоровна. Васiлiса Єгоровна. Вот как! Ето уже становiтся iнтересно. І что же ви обо мне думаете? Говорячи всю ету мульку, Васiлiса Єгоровна прiнiмает очаровательную позу, стрiля глазами в рiзнi боки i поправля на голове волоси красiвими жестами рук. Єгорка Іванцов. Я думаю, что такая женщiна, как ви, должна украшать жизнь мужчiни, Васiлiса Єгоровна. Можно, я вас поцелую? Васiлiса Єгоровна. А вот етого как раз i нiззя. Єгорка Іванцов. Как же так, почему нiззя? Васiлiса Єгоровна. А так, нiззя i всьо. Васiлiса Єгоровна показуе Єгорке Іванцову кончiк язика, отчего делается ещьо прекрасней. Саме в цю мить з’являеться Савка зi своiми учнями – Ахванасiем i Хабiбулiним. В руках у Савки камiнь, який вiн тупо пiдбрасуе в руцi. У Ахванасiя в руках кусок iржавого дрота, який вiн, сам не знаючи для чого, пiдiбрав з пiдлоги. У Хабiбулiна в руках забитий ховрашок, котрого вiн несе за заднi ноги. Ахванасiй (показуе на Єгорку i Васiлiсу). Диви, Савка. Хабiбулiн. Синка раз запиздячить, i пiздец йому буде. Єгорка Іванцов (побачивши Савку з компанiей). Товарiщi, сюда нiззя, тут гадюк много, укусят! Ахванасiй. Пригай внiз, синок хуев, пока я разрешаю! Єгорка Іванцов (виймае геологiческiй молоток). Тока попробуйте подойтi, уркагани, всех повбиваю! Пiд час цеi гневноi речi Хабiбулiн кида в Єгорку ховрашком i влучае йому в iбальнiка. Єгорка падае i плачучи повзе з гори вниз. Васiлiса Єгоровна, яка безперечно вважае, шо щас ii немедленно будуть iбати, гневно сверка глазами i робить хорошу мiну при поганiй iгрi. Васiлiса Єгоровна. Тока попробуйте подойтi, подонкi, я брошусь унiз! В словах Васiлiси Єгоровни бринить надiя на те, шо, может, всьо обойдьотся тiхо-мiрно i iй не прийдьотся цього робить. Савка. Пригай, нахуй! Ахванасiй (запопадливо). Так шо, Савка, може iбати i не будем, мене шо-то не хочется… Хабiбулiн (запопадливо). Нахуй она нам така здалась. Правда, дядя Савка? Васiлiса Єгоровна. Хлопчики, та ви шо? Савка. Пригай, нахуй! Васiлiса Єгоровна. А может, давайте поговорiм, ребята. Ви iзвiнiте, я сначала, було, подумала, шо ви жлоби, так вийшло случайно. Ви мне даже понравiлiсь, я даже подумала, какiе iнтересние пацанчiкi в горах гуляют… Васiлiса Єгоровна починае роздягатись, стоячи на краю обрива. При цьому вона прелестно висовуе кончiк язика. Савка. Ця хуйня тобi не допоможе. Хлопцi, будем грать в iгру «Артiлерiя бьйот по своiм». Савка i хлопцi набирають повнi жменi каменюк. Васiлiса Єгоровна, стоячи на краю обрива, iздае пронзiтельний крик i взмивае ввись. Деякий час вона кружляе в повiтрi, потiм безвозвратно iсчезает в разрежонних пространствах горного повiтря. Савка, Ахванасiй i Хабiбулiн стоять мовчки, над ними лiтають орли. Хабiбулiн i Ахванасiй чухають потилицi. Ахванасiй. Заiбали, курви, чи женщiни, чи, може, якiсь кури, хуй просциш… Завiса Пацавата iсторiя П’еса з театрального життя Дiйовi особи Гриша Непейвода, карлiк з театрального коллектiва «Орфей i Еврiдiка». Вася i Петя Твердохлебови, лiлiпути з коллектiва «Орфей i Еврiдiка». Гнат Пилипович Рак, iграющiй режисьор i iспол нiтель ролi Орфея. Лариса Сидорiвна Сало, iсполнiтельнiца ролi Еврiдiкi. Коля i Поля, iдiоти-дауни. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (http://www.litres.ru/les-poderv-yanskiy/geroy-nashogo-chasu-zb-rnik/?lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.