Можливо все! Джон Вон Ейкен Ця книжка для тих: • хто хоче вийти iз будь-якоi кризи з новими можливостями • хто хоче реалiзувати свiй шанс • хто хоче перетворити поразки на перемоги. Керiвництво з досягнення мети! Автор запевняе, що криза – це перiод прихованих можливостей, час, коли кожен мае шанс на успiх. Треба лише правильно ним скористатися! Вiн дае вiдповiдi на питання, якi найбiльше турбують кожного. А ще пропонуе стратегii та актуальнi рiшення пiд час кризи. Вони будуть корисними не лише для бiзнесменiв та керiвникiв пiдприемств, а й для всiх, хто хоче досягти мети. Книжка пiдкаже, як наповнити життя перемогами! Берiть долю у своi руки i переконайтеся – для вас немае нiчого неможливого! Джон Вон Эйкен Можливо все! Беннi! Ця книжка присвячена тобi. Я сподiваюся, що поради, якi ти знайдеш на цих сторiнках, допоможуть тобi стати кращою людиною i кращим чоловiком, нiж я. Прошу, читай не тiльки слова – читай мiж рядкiв, адже саме там ховаеться справжня мудрiсть. Я хочу, щоб ти знав: як син ти завжди перевершував моi очiкування, навiть якщо я сам не завжди вiдповiдав твоiм. Нiколи не забувай: незважаючи нi на що, ти завжди будеш моiм найкращим другом.     З любов’ю,     тато Вступ УВАГА! Неодмiнно прочитайте це! СВІТОВА ЕКОНОМІЧНА КРИЗА – ВАША «КРИЗА МОЖЛИВОСТЕЙ» Сьогоднi 31 травня 2009 року! Принаймнi для мене, адже писав я цей роздiл саме 31 травня. Наприкiнцi 2008 року свiтова спiльнота ще могла бавитися розмiрковуваннями на тему: «Чи реальна ця криза?» Зараз майже нiхто не мае сумнiвiв щодо ii глибини та серйозностi. Люди втрачають роботу, пiдприемства банкрутують, курси валют та акцiй щодня скачуть… Навiть якщо досi ви не вiдчули на собi впливу цiеi кризи, я певен, що кожному з нас iще доведеться так чи iнакше з нею зiткнутися протягом найближчих року-пiвтора. Так чи iнакше. Моею вiдповiддю кризi (для мене самого, моеi сiм’i, моеi компанii i моiх клiентiв) став «письменницький марафон», початок якому поклала перша книжка пiд назвою «КРИЗА: вижити!» Я написав ii у жовтнi 2008 року за 18 днiв, оскiльки не хотiв гаяти жодноi секунди й поспiшав подiлитися своiм досвiдом та знаннями з читачами, якi потребували рiшень, i якнайшвидше. Книжка побачила свiт у груднi того самого року, й одразу, на мою радiсть i гордiсть, стала бестселером. На жаль, в однiй книжцi менi не вдалося вiдповiсти на всi запитання своiх клiентiв, глядачiв шоу i слухачiв семiнарiв. Уже до лютого цих запитань i проблем у них (вiдповiдно – i в мене) назбиралося стiльки, що письменницький марафон продовжила трилогiя серii «AntiCrisis. Путiвник з виживання: Менеджмент – Продажi – Маркетинг», у якiй я детально вiдповiдаю на чимало практичних запитань. Ви поцiкавитеся: навiщо авторовi це все? Навiщо? Я щиро намагаюся допомогти! Зараз на ринку сотнi компанiй i фахiвцiв не знають, що робити, куди рухатися, як вижити. Затамувавши подих, бiльшiсть iз них болiсно намагаються знайти вiдповiдi на десятки запитань про те, з чого почати свое сходження в нових умовах. Тому я взяв на себе завдання допомогти iм у пошуку рiшень. Сьогоднi менi здаеться, що я в цьому досягнув успiху. І кажу це не для того, щоб похвалитися, а дiлюся радiстю, бо щасливий допомагати порадою i заохоченням. Але тривалий час, пропонуючи рекомендацii й вирiшення безлiчi проблем, я нiяк не мiг знайти ключа до однiеi з них – найголовнiшоi. Перш нiж розповiсти, у чому вона полягае, скажу ось що: думаю, я сам викликав i навiть спровокував появу цього запитання-проблеми. Та найважливiше – я знайшов на нього вiдповiдь! Тож можу розповiсти вам про все iз чистим сумлiнням. Приблизно iз серпня 2008 року я став читати лекцii на тему економiчноi кризи й того, що слiд робити компанiям та iхнiм керiвникам для виживання й розвитку в нових умовах. Саме тодi я вперше виголосив свою нову мантру: «Шукайте позитивнi можливостi в кожнiй ситуацii – особливо пiд час кризи!» Ви, очевидно, помiтите, що така думка також пронизуе кожен роздiл цiеi книжки. Безумовно, коли хтось стае на позицiю, вiдмiнну вiд загальноприйнятого застою i, здавалося б, здорового глузду, у публiки неминуче виникае запитання: чи щирий наш спiврозмовник i чи можна такi погляди застосувати на практицi. І часто людина тодi чуе вiд аудиторii: «Невже ви справдi в це вiрите? Це вашi переконання чи просто поза й маркетинговий хiд?» Така недовiра цiлком виправдана. Навiть бiльше, це ознака вiдповiдальностi та зрiлостi слухачiв i читачiв. Тож як звучало те запитання-проблема, вiдповiдi на яке я все не мiг знайти? Отак: «Джоне, я знаю, що ваше гасло для цих кризових часiв: “Шукай можливостi!” Мене цiкавить ось що: чи ви самi в це вiрите? Невже ви справдi вважаете, що ця криза приховуе в собi можливостi i кожен iз нас здатен iх знайти? А якщо ви вiдповiсте ствердно, то я прошу одного: доведiть!» Так, протягом останнiх кiлькох мiсяцiв я практично зрiсся з цим запитанням. Мене питали про це ввiчливо й агресивно. Це запитання ставили спiвробiтники та власники компанiй. Цiкавилися представники бiзнесу (багатьох краiн, ринкiв i галузей) та держструктур. Домагалися вiдповiдi обивателi й преса. Я чув це запитання вiд друзiв, клiентiв, знайомих i тих, кого бачив уперше в життi. І я не дивуюся. Я розумiю, чому це запитання таке поширене. Сьогоднi мало не кожен на нашiй планетi наляканий… дуже наляканий! А якщо й не наляканий, то принаймнi занепокоений тим, як розвиваеться криза. Коли ж людиною керуе страх, це виявляеться за будь-якоi нагоди. І людина вiдчайдушно сподiваеться на краще. Тому, власне, це запитання варто було б сформулювати так: «Джоне, невже ви справдi вважаете, що надiя е для кожного з нас?» Моя вiдповiдь: БЕЗПЕРЕЧНО. Однак… Маю вiдзначити дещо важливе про надiю, щоб уникнути непорозумiнь, вирваних iз контексту цитат i невиправданих сподiвань. Те, що ця економiчна криза дае можливостi i приховуе надiю для кожного з нас, зовсiм не означае, що цi можливостi легко знайти й скористатися ними. Тому Я НЕ ОБІЦЯВ І НЕ ОБІЦЯЮ, що можливостi знайдуть усi, що кожен досягне успiху в умовах кризи. Такого не станеться. Джоне, але ж ви щойно сказали… СТРИВАЙТЕ! Я НІКОЛИ НЕ КАЗАВ, що ВСІ знайдуть можливостi для себе! Я говорив i повторюю, що цi можливостi для всiх ІСНУЮТЬ – та далеко не всi знайдуть у собi сили, бажання, умiння або мудрiсть, щоб iх виявити й ними скористатися! Так, це неприемно. Далеко не кожен знайде спосiб обернути кризу собi на користь. Так, багато хто постраждае. І часто страждатимуть бiльше, нiж заслужили. Але це – НЕ ОБОВ’ЯЗКОВО! І що найважливiше: вашi страждання залежать ТІЛЬКИ ВІД ВАС! Я розумiю, що далеко не всiм сподобаеться така категорична заява. Дозвольте пояснити й нарештi вiдповiсти на запитання, яке прозвучало на початку роздiлу. Успiшнiсть бiльшостi задумiв i вдале розв’язання бiльшостi життевих ситуацiй залежать вiд рiшень, що iх ми ухвалюемо. І ця криза – не виняток. Тож кожному з нас доведеться приймати рiшення, вiд яких залежить, наскiльки вдало ми вийдемо зi складних умов. Я усвiдомлюю, що бiльшiсть людей не хоче цього зрозумiти й прийняти, бо звикли йти шляхом найменшого опору, почуватися жертвою непевних часiв. Але думаю, у глибинi душi кожен iз нас розумiе, що саме нашi рiшення визначають майбутне – як в особистому, так i в професiйному життi. Тому страждатимете ви чи нi – залежить вiд вас. Це ваш вибiр. Зараз ви, певно, подумали: «Але, Джоне, а як же мiй друг, якого нещодавно скоротили? Вiн усе робив правильно, але постраждав – i не через свое рiшення!» Так, я розумiю. Але в нього залишаеться вибiр: страждати далi чи рухатися уперед! Ось як я зазвичай реагую на такi запитання чи твердження (якi чую мало не щодня). Я не хочу здатися байдужим до чужого горя. Безумовно, е люди, якi страждають не iз власноi вини. Але в усiх них е вибiр: далi страждати або щось зробити. Зрозумiйте: страждання i труднощi – синонiми! Я нiколи не говорив, що знайдуться люди, яким ця криза не принесе нiяких ускладнень чи труднощiв. Думаю, що якраз навпаки: iз труднощами зiткнувся чи зiткнеться кожен iз нас. Але «труднощi» – це обставини, якi постають перед нами, а «страждання» – це наша реакцiя, небажання щось робити для подолання цих обставин, потурання проблемам, що нас мучать. Для людини природно уникати страждань i прагнути задоволення, добробуту, успiху. Але хто сказав, що це прагнення легко та швидко реалiзуеться на практицi? Хто переконав людство в тому, що успiх – це стан природний i «безкоштовний» для будь-кого? Це помилка. Прагнення до успiху природне. Але досягнення успiху вимагае сил, наполегливоi роботи й дисциплiни. І при цьому успiх доступний кожному! Будь-кому, хто готовий докласти зусиль, привчити себе до наполегливоi працi й дисциплiни. Але це вже – вибiр кожного з нас. І якщо повернутися до запитання, наведеного трохи ранiше, i розiбрати його на частини, то моя вiдповiдь на фрагмент про те, що «ця криза приховуе в собi можливостi, i кожен iз нас здатен iх знайти», мае стати цiлком очевидною: так, можливостi е для кожного, але не кожен зможе iх знайти. А якщо говорити про докази… Хочу запропонувати вам свое визначення кризи: «Криза – це поворотний момент, коли компанii, iхнi спiвробiтники i керiвники приймають рiшення про можливостi, що вiдкриваються перед ними». І звiдси – рiшення визначають наш шлях виходу з кризи (або використання можливостей). Тому единий, з мого погляду, спосiб довести доступнiсть цього шляху для кожного – запропонувати вам готовий список рiшень, якi може й мае прийняти для себе будь-яка людина. У кожного з цих рiшень е два результати: позитивний (що веде до можливостей та успiху) та негативний (веде до початку чи продовження страждань). І я переконаний, що в разi прийняття правильних рiшень кожен iз нас зможе не тiльки знайти можливостi, але й використовувати собi на користь. Тому дозвольте менi представити вам своi докази – список «8 Ключових Рiшень в Умовах Кризи». РІШЕННЯ № 1 Чи концентруватиму я свою увагу й зусилля на пошуковi можливостей? Я нiколи не говорив, що подолати цю кризу буде легко. Але якщо ви будете концентрувати свою увагу на пошуку можливостей, а не на переживаннях щодо негативних наслiдкiв кризи, вашi шанси на успiх значно зростуть. Подумайте ось про що: якщо людина активно й наполегливо щось шукае, ii пошуки можуть завершитися успiхом. Але наскiльки меншi шанси на успiх у того (i лише завдяки «слiпому випадку»), хто навiть не знае, що саме варто шукати? Тому той, хто всi своi сили марнуе на хвилювання i переживання, навряд чи знайде позитивнi можливостi в умовах кризи. А той, хто змiнить свiй погляд, «перенастроiть» внутрiшнiй компас, запитае в себе: «Що можна зробити?» чи «Що варто змiнити в собi або своiй компанii?», – швидше за все, побачить, що навколо просто величезнi можливостi! РІШЕННЯ № 2 Я реагуватиму зопалу чи привчу себе думати, перш нiж дiяти? Часто люди приймають поспiшнi, емоцiйнi рiшення з приводу кризових труднощiв, що постають у них на шляху. І цi «гарячковi» заходи не приносять нiчого, крiм проблем i болю. Якщо ви дозволите емоцiям i панiцi керувати вашими вчинками, ви будете приймати необгрунтованi рiшення i втрачати можливостi, котрi очевиднi «незатуманеному» погляду. Не варто вдаватися до тривалих роздумiв – на них просто немае часу в умовах кризи. Привчiть себе брати «хвилинну паузу» на роздуми й обдумувати свiй хiд перед тим, як зробити його. В умовах кризи будь-яке необдумане, гарячкове рiшення може стати останнiм. РІШЕННЯ № 3 Чи готовий я зануритися в кризу. Чи й далi дивитимуся на неi «з берега», доки мене змие хвилею? Якщо ви не готовi «зануритися» в суть i саму гущу кризи, ви просто не зможете ii пережити. Що я маю на увазi? Занадто часто я чую вiд людей запитання про кризу, вiдповiдь на якi викликае у них ступор: мене зустрiчають «склянi» очi людини, яка заблукала серед безлiчi незнайомих термiнiв i невiдомих понять! Я досi не можу звикнути до того, скiльки людей – особливо пiдприемцiв i топ-менеджерiв – не уявляють, як функцiонуе свiтова економiка, як побудований бiзнес i вiд чого залежить циркуляцiя грошових потокiв! Я був би радий вiдкрити дискусiю, посперечатися з тими, хто дотримуеться iншоi думки, але марно! Вони просто не розумiють, про що йдеться! Тут мимоволi задумаешся: чи не безграмотнiсть людства в цих питаннях привела нас до свiтовоi економiчноi кризи? Тому завдання будь-якоi людини, на мiй погляд, – з головою зануритися в кризу, розiбратися в ii перебiгу, тримати руку на пульсi… Як? Ось кiлька перших крокiв. • Розберiться з термiнами. Сьогоднi винаходять усе новi й новi дiловi поняття, про якi варто знати. Крiм того, багато людей просто не розбираються в певних сферах бiзнесу: у фiнансах чи iнформацiйних технологiях. Тут все просто: як можна зрозумiти, про що йдеться, не знаючи жодного з використаних слiв? • Тримайте руку на пульсi. Не пiддавайтеся загальнiй панiцi i не дозволяйте новинам вибивати вас iз колii, але будьте в курсi того, що роблять банки, федеральнi резервнi системи, члени мiжнародних органiзацiй тощо. І, звичайно, будьте в курсi того, що дiеться на ваших локальних ринках. Усi цi знання стануть хорошим пiдгрунтям для виважених рiшень. • Шукайте iнформацiю в рiзних джерелах i збирайте найрiзноманiтнiшi погляди. Не обмежуйтеся тiльки моею книжкою, регiональною газетою чи нацiональними iнтернет-сайтами. Збирайте данi з рiзних джерел, як усерединi вашого ринку, так i поза ним. Не варто обмежуватися тiльки одним типом iдеологii чи лише фiлософiею, близькою особисто вам. Зважайте на погляди рiзних людей. Це дасть вам гармонiйнiше бачення подiй i допоможе робити бiльш зваженi ходи. РІШЕННЯ № 4 Я буду протистояти чи ховатися? Сьогоднi багато людей «ховають голову в пiсок», не бажаючи приймати рiшення i сподiваючись, що криза омине iх. Я часто питаю у своiх спiврозмовникiв, як змiнилося iхне життя через новi економiчнi умови, а у вiдповiдь чую: «Мене це не стосуеться!» Такий погляд лише вiдтермiнуе неминуче падiння з небес на землю. Будь-кому сьогоднi доводиться приймати непростi рiшення. І якщо ви зустрiчатимете труднощi з гордо пiднесеною головою, а не боязко визираючи з-за рогу, приймете складнi рiшення з благородством, прагненням побудувати, а не зруйнувати, думатимете про добробут дорогих вам людей, то вам удасться вибратися з цiеi кризи швидше i безболiснiше. РІШЕННЯ № 5 Що я виберу – надiю чи вiдчай? Останнi кiлька мiсяцiв багато краiн свiту переживають манiфестацii i протести проти економiчноi кризи. Сьогоднi багатьма людьми рухають страх, вiдчай, злiсть i ненависть. Але подiбнi емоцii не допомагають вибиратися з кризи, вони лише бiльше затягують у вир безвиходi. Набагато продуктивнiше реагувати на кризу з оптимiзмом, позитивом i спiвчуттям до людей. Можливостi не вiдкриваються людям, якi прагнуть зруйнувати або знищити. Вони доступнi лише тим, хто думае про розвиток i творення. «Але, Джоне, дуже нелегко перемкнутися зi злостi на позитив!» А я й не говорив, що буде легко. Проте зробити це – можливо. Якщо вiд вас надiя не йтиме до тих, хто вас оточуе, iм важко буде пережити цю кризу. Не втратьте можливостi стати «маяком» у туманi кризовоi панiки! РІШЕННЯ № 6 Я буду дiлитися чи економити? Сьогоднi багато компанiй намагаються заощадити, якомога бiльше скоротити витрати. І iх можна зрозумiти. Усi намагаються зберегти те, що е. Але якщо ви настiльки загрузнете в економii, що станете схожi на Плюшкiна,[1 - Персонаж поеми М. В. Гоголя «Мертвi душi».] i вашi друзi, рiднi, колеги, спiвробiтники чи клiенти не зможуть отримати вiд вас нi крихти, коли iм по-справжньому необхiднi ресурси, вони покинуть вас i забудуть, як покинула старого скупердяя його рiдна донька. Так, керувати ресурсами й грiшми в умовах кризи необхiдно – але не жертвуйте заради цього найважливiшим! Коли я пишу про економiю, я маю на увазi не лише матерiальнi ресурси, а й позитивнi емоцii, пiдбадьорення, сподiвання. Що бiльше ви готовi дiлитися позитивними словами й почуттями, то бiльше можливостей вiдкриеться вам на шляху з цiеi кризи. РІШЕННЯ № 7 Я буду рости або «засихати»? Нинiшня криза вiдбиваеться й на особистому життi кожного з нас. Ми можемо сприймати труднощi як привiд «загартуватися» i стати сильнiшими або як привiд плакати за втратами i виявляти свою вразливiсть. Я вiд усiеi душi закликаю вас: шукайте способи дiзнаватися нове, учитися, розвиватися! Цим ви дасте приклад своiй командi, своiм близьким – i вони ростимуть i загартовуватимуться разом iз вами, роблячи вашу компанiю чи вашу сiм’ю сильнiшою i згуртованiшою перед усiма труднощами. РІШЕННЯ № 8 Я буду рухатися чи стоятиму на мiсцi? Це рiшення, мабуть, найважливiше. Думаю, нi в кого не викликае сумнiвiв те, що в умовах кризи рухатися слiд стрiмко. Але «що ми знаемо» i «що ми робимо» – рiзнi речi. І якщо ви будете стояти на мiсцi, безодня кризи просто проковтне вас. Так, вам доведеться прийняти чимало непростих рiшень. І що швидше ви це зробите, то бiльше матимете шансiв на успiх. Але не забувайте про «хвилинну паузу» на роздуми! Саме хвилинну, не тижневу i не мiсячну. Бо чим довше ми вiдкладаемо розв’язання проблем, що не дають нам рухатися вперед, тим бiльшими й серйознiшими вони стають. Приймiть рiшення, якi дадуть змогу рухатися вперед i вiдкривати можливостi! Не дозволяйте проблемам i стражданням мучити вас. Приймiть рiшення та починайте дiяти – i ваш успiх стане найкращим доказом того, що будь-яка криза таiть у собi можливостi. Але що ж робити на практицi? Можливо, ви думаете: «Що ж, прекрасно, це все дуже мило. Але що менi робити на практицi? Твоi слова, Джоне, не здаються менi вiдповiдними моiй ситуацii. Не надто вони практичнi…» Дiйсно, цiлком справедливе зауваження, яке я часто чую… Як i будь-хто, кому випадало хоч раз у життi давати комусь поради. Мене все життя дратували люди, якi постiйно розповiдали, «що» треба робити, але мовчали про те, «як» саме цього домогтися. Безлiч гуру походжають по сценi, пояснюючи, що можна стати багатим за один день, але нi слова не кажуть про те, що ж для цього потрiбно. Безумовно, теорiя корисна, але що ж робити на практицi? Так, я сам – великий прихильник практичних порад, але скажу вам одну ДУЖЕ ВАЖЛИВУ РІЧ ПРО ПРАКТИЧНІСТЬ. Ранiше я теж думав: багато з того, що я чув, – непрактично. Але потiм я зрозумiв найважливiший принцип практичностi. З вiком i досвiдом у цьому питаннi до мене прийшла справжня мудрiсть. Я зрозумiв, що людина, яка без кiнця повторюе у вiдповiдь на кожну пораду: «Це не спрацюе» або «Це непрактично», – насправдi пiдсвiдомо нiяк не може висловити вголос одну з трьох тез: 1. Я нiчого не можу зробити сам. 2. Менi бракуе розуму або знань перекласти те, що я почув, на мову власних результатiв. 3. Я не хочу брати на себе вiдповiдальнiсть за те, що для досягнення успiху менi потрiбно використовувати почуте й самому знайти цим знанням практичне застосування. Безумовно, так не завжди. Готовий погодитися, багато з того, що сьогоднi вам викладають, – непрактична теорiя, а часто – узагалi маразм. Але разом iз тим, здебiльшого, коли хтось каже: «Це не спрацюе» або «Це непрактично», – вiн пiдсвiдомо зiзнаеться: «Я хочу, щоб мою роботу зробили ЗА мене, я сам просто не впораюся, я навiть не знаю, з чого почати». Ось яку найважливiшу думку я хочу донести про «практичнiсть» – думку, яку вам варто пам’ятати протягом читання всiеi цiеi книжки i вашого поступу в перiод кризи i пiсля ii закiнчення. Якщо ви постiйно шукаете у всьому «практичнiсть», то, за вашим визначенням, жодного разу за всю iсторiю людства не було сказано, написано чи викладено нiчого по-справжньому практичного. Чому? Бо «практичнiсть» у загальнолюдському розумiннi означае: «Необхiднiсть ВАМ… так, вам, узяти почуте або прочитане, ПОТІМ пропустити цю iнформацiю крiзь фiльтр того, що ви вже знаете, ПОТІМ узяти на себе вiдповiдальнiсть щодо адаптацii, виправлення й пiдлаштування цих знань пiд вашу конкретну ситуацiю, ПОТІМ самостiйно почати дiяти вiдповiдно до прийнятих вами ранiше рiшень». Ось це – «практичне рiшення»! Отже, запорука практичностi будь-якого рiшення – вашi дii. Скажiмо вiдверто – нi в життi, нi в кар’ерi нiхто всю дорогу не буде «тримати вас за ручку», та й не повинен. Я вам теж не поводир! Мое завдання як автора й експерта – вказати вам напрям руху (наскiльки менi дозволяе досвiд), допомогти зрозумiти цей напрям i пiдказати, як перекласти новi знання на мову практичних рiшень. А от приймати рiшення… Це ваша робота. І в цiй книжцi зiбранi насправдi найпрактичнiшi поради. І те, що я пропоную як рiшення, – працюе! Я це знаю, бо не раз бачив, як люди успiшно втiлюють моi рекомендацii в життя – i роблять це просто зараз. Пам’ятайте: практичною будь-яку пораду робить лише ваше рiшення взяти НА СЕБЕ вiдповiдальнiсть за ii втiлення в життя. Адже навiть найнайпрактичнiша рекомендацiя не втiлить себе сама, та й допомоги в реалiзацii багатьох iдей чекати не варто. Ми живемо у свiтi персональноi вiдповiдальностi, яка й визначае особистий успiх кожноi людини. І ще одне зауваження, яке стосуеться застосування знань в умовах кризи. Занадто часто я чую вiд людей у нинiшнiй ситуацii: «Ох, це не спрацюе; ми так уже пробували ранiше; моя сусiдка дотримувалася цiеi рекомендацii цiлий мiсяць, i нiчого не вийшло…» тощо. Найважливiше – зрозумiти, що в умовах нинiшньоi кризи необхiдно вдаватися до НОВИХ крокiв, бо бiльшiсть заходiв, яких ми вживали до настання кризи, нас вiд неi не врятували – а значить, не були настiльки ефективнi. Та й взагалi – не бiйтеся експериментувати й дивитися на свiт по-новому. Берiть за приклад тих, хто цiлком переглядае своi стратегii i плани, переписуе «правила гри». Щоб зробити «iдеi нового столiття» практичними, не чiпляйтеся за минуле, «заскакуйте на пiднiжку» трамвая змiн i будьте готовi рухатися вперед разом iз тими, хто готовий експериментувати на шляху до успiху. Тому я хочу попросити вас: приймайте моi рекомендацii, берiть на себе вiдповiдальнiсть i ЗНАХОДЬТЕ iм практичне застосування! Пам’ятайте, сказати «це не спрацюе» – легко. А взяти певнi знання, адаптувати iх пiд ситуацiю i почати дiяти – це кредо справжнього професiонала. Якщо до кiнця першого роздiлу менi не вдасться переконати вас у тому, що: • МОЖЛИВО ВСЕ; • ви можете рухатися вперед у будь-якiй ситуацii; • ви у всьому можете знайти можливостi; • ви самi можете кувати свою долю такою, як захочете; • ви заслуговуете на те життя, про яке мрiете; хай так i буде: спалiть цю книжку i розкажiть усiм своiм знайомим про те, як я вас пiдвiв. Але якщо перший роздiл запалив у вашому серцi хоч iскру надii, тодi обiцяйте менi пiдтримувати ii, дочитати книжку до кiнця i, заручившись усiма запропонованими в нiй прийомами та iнструментами, роздмухати цю iскру в справжне полум’я i викувати в ньому долю вашоi мрii! Я намагався вдихнути в цю книжку надiю – i дуже сподiваюся, що, читаючи ii, ви це вiдчуете. Так, я досить жорстко сформулював свою позицiю щодо практичностi рiшень – але тiльки тому, що не хочу, аби скепсис чи омани стали перешкодою на вашому шляху до успiху! Не думайте, що я вважаю себе всезнайкою або iстиною в останнiй iнстанцii, – я просто дуже хочу, щоб ви використовували собi на благо будь-яку крихту корисноi iнформацii, шукали застосування будь-якiй порадi! Звичайно, я не думаю, що всi моi поради й системи iдеально пiдiйдуть пiд будь-яку ситуацiю, – але вони можуть стати чудовою точкою вiдлiку для того, хто хоче не тiльки вижити, а й досягти успiху – i в кризовi, i в мирнi часи. Отже, перейдiмо, нарештi, до першого роздiлу i подивiмося, чи справдi «Можливо все!»? Роздiл 1 Чи можливо, що можливо все? Найважливiше запитання ЄДИНИЙ СПОСІБ ЗРОЗУМІТИ МЕЖІ МОЖЛИВОГО – ВИЙТИ ЗА НИХ, ДОСЯГАЮЧИ НЕМОЖЛИВОГО.     АРТУР КЛАРК Я пам’ятаю, як сам уперше задумався про силу, серйознiсть i реальнiсть простоi фрази з двох слiв: «МОЖЛИВО ВСЕ!» Цi слова я, звичайно ж, у своему життi чув не один раз. Інодi й по кiлька разiв на день! У багатьох захiдних краiнах, у тому числi й у Сполучених Штатах, це твердження – фундамент дуже багатьох прав, свобод та iдей. Але коли тобi щось постiйно толочать iз самого дитинства, ти – з одного боку – мовби всмоктуеш це «з молоком матерi», а з iншого – уже не звертаеш на це уваги, перетворюючи могутнi слова на буденний зворот. Тому мене й не здивувало, що по-справжньому я змiг розiбратися в iстинному значеннi й реальнiй глибинi цiеi фрази лише через багато рокiв. Для багатьох слова «МОЖЛИВО ВСЕ!» порожнi й поверховi, чергове гасло без практичного пiдтвердження… Що ж, таку позицiю цiлком можна зрозумiти, особливо в тих, хто сам ще не перейнявся всiею глибиною цiеi думки. А перейнятися нею може лише той, хто дозволить цiй iдеi проникнути аж у глибини свого серця. Ось така гра слiв, панi та панове. «Добре, Джоне, припустiмо. Перейнятися, проникнути, i все таке… Але навiщо про це замислюватися? Чи ж мало гасел, якi не мають нiякого практичного стосунку до мого життя? Я взагалi вважаю, що в життi досягають успiху лише найщасливiшi. Зловиш удачу за хвiст – i буде тобi “Можливо все”. А не зловиш – проживеш, як зумiеш…» Що ж, досить справедливе зауваження… Менi теж не раз спадала така думка. Але я як людина практична нiчого не приймаю на вiру без доказiв. Тому в певний момент я вирiшив з’ясувати, чи справдi удача – настiльки важлива складова успiху? І якщо так, то як «приручити» цю примхливу панночку? Адже кожному з нас хочеться жити так, як ми мрiемо, досягати успiху, отримувати задоволення вiд життя… І якщо ключ до цього (на думку багатьох) – удача, варто розiбратися в тому, як вона працюе i чи може вона працювати на кожного! Моi дослiдження удачi тривали досить довго, й ось що я з’ясував. Феномен «удачi» обговорюють уже багато-багато рокiв. Їй намагалися дати визначення, ii прагнуть вивчити, про неi дискутують уже хтозна-скiльки столiть. Щодо удачi iснуе величезна кiлькiсть iдей, теорiй i думок. За довгi роки було «виведено» i запропоновано величезну кiлькiсть дiй, звичок, талiсманiв i ритуалiв, якi приносять або удачу, або нещастя. Але запитання «Чи е удача запорукою успiху?» залишаеться без вiдповiдi, i дебати тривають досi. З появою Інтернету кордони моiх пошукiв помiтно розширилися. Наберiть слово «удача» в пошуковiй системi i в перших рядках побачите довжелезнi списки речей, якi приносять удачу чи навпаки – нещастя. Я склав свiй список найпопулярнiших iз них. Наприклад, удачу приносять: • п’ятак у черевику пiд п’ятою; • пiдкови; • чотирилиста конюшина; • кроляча лапка (не знаю, яка саме з чотирьох); • сонечко; • слони iз задертими хоботами; • щасливе число сiм. Невдачу ж «гарантують»: розбитi дзеркала (кажуть, удачi не буде сiм рокiв, якщо в таке подивитися); • «п’ятниця, тринадцяте» i, звичайно ж, число тринадцять (саме тому в США в багатьох будiвлях ви не знайдете тринадцятого поверху); • чорнi коти, що переходять дорогу; • розсипана сiль (але ii дiю можна скасувати, кинувши дрiбку солi через лiве плече, за яким, начебто, «чергуе» ваш персональний демон; головне – не кидати через праве плече, де мешкае ваш ангел-охоронець); • рукостискання через порiг; • прохiд пiд сходами; • вiдкривання парасольки в примiщеннi; • зеленi труси, одягненi в четвер (жартую, це я сам придумав щойно). Тож усе, що я перерахував, приносить удачу? Чи навпаки – викликае нещастя? І – що найголовнiше: чи може все це гарантувати менi успiх? Я не змiг знайти нiякого пiдтвердження цього, нi наукового, нi будь-якого iншого. Якщо говорити про мене, то я мав двох чорних котiв, безлiч разiв проходив пiд сходами i, певна рiч, розсипав чимало солi. Як бачите, я досi живий, i загалом усе складаеться непогано! Одне я можу сказати абсолютно точно: п’ятак у кишенi для мене – значно приемнiше, нiж пiд п’ятою. І в мене немае кролячоi лапки. Знаете чому? Бо очевидно, що самому кролику ця лапка удачi не принесла. Я терпляче шукав визначення удачi, принципи ii роботи i «приручення», якщо такi е. Часто кажуть: «От пощастило йому народитися таким багатим (красивим, здоровим, розумним тощо)!» Значить, запорука успiху – удача при народженнi? «Усе можливо» тiльки для тих, хто успадкував багатство, здоров’я, привабливiсть чи здiбностi – фiзичнi або психологiчнi? Що ж, е люди, якi й справдi народжуються з певним «стартовим капiталом». Але тут на думку спадають новi запитання: а чи завжди багатство – це удача? Занадто часто «золота молодь» стае жертвою власного добробуту – не знаючи, що таке вiдповiдальнiсть, економнiсть, цiлеспрямованiсть, тринькаючи «безкоштовнi» грошi, просто не знаючи, чого ще можна бажати. А якщо йдеться про здоров’я – це удача? До певноi мiри. У мене, наприклад, нiколи не було карiесу. Бо менi пощастило? Чи тому, що мама правильно мене виховала i дбала про мене, коли я був маленьким хлопчиком? Окрiм того, у багатьох людей зi справдi мiцним здоров’ям з’являеться вiдчуття того, що вони безсмертнi, а це призводить до непотрiбних i небезпечних витiвок, намагання випробувати себе на мiцнiсть. Якщо говорити про зовнiшнiсть, то чи пощастило вам, якщо ви гарнi? Можливо, але краса може привести людину до багатьох, скажiмо м’яко, двозначних ситуацiй. Крiм того, що таке привабливiсть? Подумаймо: у кожному з нас е якась особливiсть. Навiть скажу бiльше: стандарти краси мiняються щороку, а кожнiй людинi в iншiй подобаеться щось свое. Що ж до здiбностей, фiзичних чи психологiчних – вони вродженi? Звичайно. З цим я згоден. Але як ви думаете – Майкл Джордан, Тайгер Вудс чи Девiд Бекхем не тренуються щодня? Чи ви гадаете, що Ейнштейн за всiеi своеi вродженоi генiальностi не змушував себе працювати, не тренував свого розуму? Іще Томас Едiсон говорив, що генiй – це 1 % натхнення + 99 % поту (тобто наполегливоi працi). Бiльше того, чи варто вважати, що коли такi люди, як Мадонна, Дональд Трамп, Бред Пiтт, Рiчард Бренсон, Арнольд Шварцнеггер багатi, вiдомi й популярнi, то iм пощастило? Чи справдi ви думаете, що це – удача? Їхне життя за всiеi його «зiрковостi» не таке просте: iм постiйно намагаються зазирнути до гаманця, «вибити» з них грошi чи послугу, iх весь час переслiдують папарацi, шанувальники, фетишисти й навiть агресивнi манiяки. Вони постiйно перебувають пiд тиском громадськостi. Коли вони помиляються – весь свiт знае про це. Чи справдi це те, про що варто мрiяти? Так, усе новi й новi результати дослiджень i матерiали про удачу поступово пiдводили мене до одного висновку: якщо удача й iснуе, то вона лише частково впливае на успiх людини. То що ж цей успiх гарантуе? Аналiзуючи тонни статистики, бiографii успiшних людей та iсторii знайомих, я шукав у них хоч щось спiльне. Чи варто вважати нещасливих людей безнадiйно проклятими? Що привело успiшних людей на вершину? Чи можна перейняти цi принципи для свого життя? Може, iх просто супроводжувала удача, якоi менi не бачити? Аналiз показав: усiх успiшних людей об’еднувало принаймнi вмiння скористатися можливостями, що з’являлися, тодi як люди нещасливi не раз гаяли шанси, якi пiдкидало iм життя. Отже, я вiдчував, що йду правильним шляхом! «Вони всi скористалися можливiстю, – думав я, – а потiм можливостi вiдкривалися iм знову? Чому? Бо одна можливiсть випливала з iншоi! Використавши одну, вони мовби переходили на новий рiвень (як у комп’ютернiй грi!) – а там iх чекали новi шанси. Це значить, що iхня успiшнiсть не була такою вже об’ективною i незалежною! Що допомагало iм рухатися вперед вiд однiеi можливостi до iншоi? Бажання i вмiння ними скористатися. Іншими словами – прийняти рiшення i дiяти!..» Це було так захопливо – знаходити ниточки, якi дають змогу керувати удачею! «Але стривай, Джоне, – провадив я дiалог сам iз собою. – А як же днi, коли все йде якнайкраще: автобуси приходять вчасно, люди з тобою погоджуються, автомобiльнi затори розсмоктуються на очах, пiд ногами лежать загубленi кимось грошi? Це ж справжнiсiнька удача, яка вiд тебе не залежить». «Згоден, – вiдповiв я собi. – Але все це стаеться, коли ти кудись iдеш чи йдеш? Коли ти вже щось запланував? Коли ти прийняв рiшення i дiеш? І навiть якщо нi – я не збираюся заперечувати феномен шансу або удачi (чи Божого благословення – називайте, як хочете)! Вони, безумовно, присутнi. Але менi важливо iнше: те, що я МОЖУ ВПЛИВАТИ НА БІЛЬШУ ЧАСТИНУ ПОДІЙ У МОЄМУ ЖИТТІ! Так, хай я не всемогутнiй i не зможу гарантувати собi життя без будь-яких неприемностей. Але своiми дiями я можу – як i успiшнi люди з усiх моiх дослiджень – переходити на новi рiвнi життя, вiдкриваючи для себе новi можливостi! Навiть якщо об’ективна удача iснуе, Я СВОЇМИ ДІЯМИ МОЖУ ПІДВИЩИТИ СВОЇ ШАНСИ НА ТЕ, ЩО ВОНА УСМІХНЕТЬСЯ САМЕ МЕНІ!» То до чого ж я прийшов? На пiдставi всiх своiх дослiджень я вивiв власне визначення удачi, яке допомогло менi дуже багато чого досягти: Ступiнь успiшностi визначаеться нашим сприйняттям навколишнього свiту i вибором, який ми робимо щодо кожноi з можливостей, з якими стикаемося. Виходить, що знайти удачу може кожен – важливо лише навчитися використовувати будь-яку нову можливiсть, тобто – робити правильний вибiр! Й удача доступна всiм нам – бо вибiр е завжди! На початку книжки ми говорили про те, що сьогоднi ситуацiя у свiтi змiнилася через економiчну кризу. І багато людей шкодуе, що вони не такi щасливi, як iм хотiлося б. Але згадайте мое визначення кризи: «Криза – це поворотний момент, коли компанii, iхнi спiвробiтники i керiвники приймають рiшення про можливостi, що вiдкриваються перед ними». По-моему, воно дуже схоже на визначення успiшностi! Виходить, що криза – прекрасний привiд пiдвищити рiвень своеi удачi. Наше життя формуеться на пiдставi рiшень, якi ми приймаемо щодня, за будь-яких обставин. Чимало людей не вiрить у таку вiдповiдальнiсть за свою долю, вважаючи, що занадто багато в iхньому життi залежить вiд випадку. Можливо. Але кожен випадок усе одно передбачае необхiднiсть вибору – що з цим робити далi. Бiльше того, випадок – це, скажiмо, виграш у лотерею. Це мало хто може контролювати, але й стаеться таке з людьми дуже нечасто. Якщо хтось каже, що йому постiйно щастить, значить, вiн робить щось не так, як iншi. Яка моя головна думка? Та, що ми контролюемо значно бiльшу частину свого життя, нiж звикли вважати. Можливо, ви скажете, що половина вашого життя – це наслiдки випадковостей. Але я з цим не згоден. Абсолютно непiдконтрольними можуть бути не бiльше 10 % усiх подiй вашого життя. А це значить, що 90 % всього життя пiдвладнi вашому впливу! Але це залежить вiд того, як ви думаете, якi рiшення приймаете i якi вчинки здiйснюете. Наприклад, просто зараз перед вами вибiр: далi читати цю книжку чи покинути. Ви можете закрити ii або спробувати сприйняти те, чим я намагаюся з вами подiлитися, чи хоча б прийняти це до вiдома. Бо все, про що в нiй говоритиметься, я переконаний, допоможе Вам на практицi вiднайти контроль над своiм життям. (Це не так важко, як може здатися. І не так голослiвно, поверхово й «пафосно», як багато хто звик вважати. Навпаки, це нескладно i вкрай корисно. Особливо в нових обставинах життя й бiзнесу.) Усiм скептикам хочу сказати, що я вiрю й у свiй добробут та удачу. А iнакше я, як i бiльшiсть людей, вiрив би, що зi мною щось не так. І про який успiх тодi можна говорити? Уявляете, чого менi вдалося б досягти за всi цi роки, якби я постiйно скаржився про те, як же менi не пощастило опинитися в Росii? На жаль, багато людей щиро вiрить, що iм не щастить, бо з ними щось не так. Негатив заповнюе iхнi життя, вони придумують нескiнченнi виправдання того, чому не можуть змiнити свое життя, досягти бiльшого чи перестати бути жертвою обставин. Але як можна вважати себе жертвою, знаючи, що кожен iз нас завжди мае вибiр? Так, часом вiн не найкращий – але вiн е! Можливо, ця логiка вас не переконала. Прошу, не шукайте в нiй неузгодженостi. Звичайно, далеко не все в життi можна контролювати. Та й чи потрiбно? Невже не достатньо того, що кожен iз нас може своiми дiями i рiшеннями ПІДВИЩИТИ СВОЇ ШАНСИ на успiх (або удачу – вибирайте, що хочете). Невже не прекрасно було б дiстати, нарештi, контроль над своiм життям i перестати довiряти долю слiпому випадку, марно сподiваючись на якусь мiфiчну «удачу»? Упевнений, таке сподобаеться будь-кому, хто знае, чого хоче досягти. Навiть вiрячи в удачу, людина завжди буде рада пiдвищити своi шанси, а пiдхiд «Вибiр – Удача – Можливостi» – прекрасний козир у боротьбi за успiх. Докази того, що можливо все Хтось може зараз сказати: «Добре, припустiмо, я можу пiдвищити своi шанси. Але ж е речi, яких просто неможливо зробити, хоч iз шансами, хоч без! І чомусь мое життя саме з них i складаеться. Людина з моею зовнiшнiстю (освiтою, доходами, оточенням) не може хоч чогось досягти! І те, що ти казав про “можливо все” мене досi не переконало…» Безумовно, я розумiю: iдея того, що «можливо все», досi здаеться комусь нелогiчною. Але я впевнений у протилежному! Подумайте самi: що логiчнiше – припустити, що можливо все, чи намагатися довести, що iснуе щось у Всесвiтi, що абсолютно точно нiякими способами, нiколи (з погляду часу – наприклад, у далекому майбутньому) НЕМОЖЛИВО? Думаю, що прихильники другоi думки нiколи не завоюють титулу «Мiстер Популярнiсть», бо ставлять пiд сумнiв необхiднiсть наукового прогресу i взагалi розвитку людства! Який сенс шукати рiшення i рухатися вперед, вважаючи, що е речi, неможливi за будь-яких обставин? Уявляете, що було б, якби вченi минулих столiть вирiшили, що: • людина нiколи не пiднiметься в повiтря (бо для людини неможливо лiтати) – i покинули б навiть спроби винайти лiтак; • деякi хвороби (як от проказа) неможливо вилiкувати – i дозволили б населенню Землi вимерти вiд епiдемiй; • того, що неможливо побачити очима, не iснуе – i поставили б хрест на розвитку нанотехнологiй, мiкробiологii тощо! Хiд iсторii доводить: «неможливiсть» чогось визначаеться сприйняттям людей конкретноi епохи. І саме тi, хто вiдмовлявся з цiею «неможливiстю» миритися, рухали людство вперед, знаходячи творчi й нестандартнi шляхи досягнення мети. Волт Дiсней якось сказав: «Зробити можна все, що зможеш побачити в мрiях». Тобто можна втiлити в життя будь-яку фантазiю: якщо тобi вистачило уяви щось придумати – вистачить уяви й на пошук шляху реалiзацii. Так, е речi, якi здаються неможливими в заданому формулюваннi в конкретний час. Наприклад, «людина не може лiтати». Так, як птах, не може. Поки що. Але може iнакше – на парапланi, лiтаку, ракетi, повiтрянiй кулi. А там, гляди, i бiологiя пiдтягнеться – почнуть крила людям iмплантувати, як у фiльмах про мутантiв. Як можна не повiрити в те, що можливо все, якщо придивитися уважнiше до дослiджень у галузi зоологii та нейробiологii? Людина – едина iстота на планетi, мозок якоi мае функцiю творчостi! Тобто лише ми здатнi придумувати щось на порожньому мiсцi, не просто йти за логiкою чи iнстинктами, а шукати креативнi розв’язання будь-яких, навiть незнайомих нам, завдань. Бiльшiсть людей використовуе в життi хiба 2 % потенцiалу свого мозку, а видатнi вченi – не бiльше 10 %. І при цьому людство вже винайшло й застосовуе просто неймовiрнi речi! Ви скажете: «Так то ж ученi… А менi що – так i сидiти зi своiми двома вiдсотками?» Чому ж? Доведено, що в життi кожного з нас бувають ситуацii, коли ми напружено шукаемо i знаходимо вихiд iз, здавалося б, безнадiйного становища. Ми використовуемо бiльше вiд звичайних 2 %, якщо опиняемося в смертельно небезпечних обставинах (згадайте iсторii iз серii «Неможливе можливо» про людей, якi виживали у найкритичнiших умовах, знаходили незвичайнi рiшення, розв’язували будь-якi завдання). І для цього зовсiм не обов’язково пiднiматися на айсберги чи лiзти в пащу до крокодила. Повсякденне життя таiть у собi чимало небезпек, якi змушують наш мозок працювати на багато разiв продуктивнiше. Бiльше того, творчi рiшення для «неможливих» завдань виробляються не тiльки пiд впливом страху. Згадайте свое життя: скiльки разiв у школi, у вишi чи на роботi ви просто вiдмовлялися здаватися аж до того часу, коли знайдете вихiд iз безвихiдноi на перший погляд ситуацii? Безлiч досягнень стаеться наперекiр усiм, хто вважав, що це – неможливо! Бо iнодi достатньо просто дуже сильно чогось захотiти. Виникае запитання: якщо це справдi так, то чому стiльки людей досягають так мало? Чому не прагнуть робити «неможливе» щодня? Прекрасне запитання. З простою вiдповiддю. Вони не мають мотивацii. Якщо ти не знаеш, чого хочеш, то не можеш захотiти цього настiльки сильно, щоб подолати будь-яку перешкоду i зробити «неможливе». Багато людей так довго живуть за звичкою, що й не думають нiчого мiняти. «Навiщо? Мене все влаштовуе». Звiдки ж тут вiзьметься необхiдний для «неможливого» драйв? Бувае й iнша ситуацiя. І бувае у всiх – аж до найбагатших багатiiв i найуспiшнiших зiрок. Вони так довго i наполегливо рвуться вперед, що потiм просто впадають у ступор: «Я стiльки вже досягнув – куди тепер?» Інодi мотивацiя зробити неможливе потрiбна саме успiшним людям. Їхне життя склалося, потенцiал (як iм здаеться) реалiзований, але чогось таки бракуе. Бракуе прориву на новий рiвень – бо вiн здаеться неможливим. Вони: • стають заручниками рутини; • страждають вiд стресу чи депресii; • втомилися вiдволiкатися на дрiбницi, втрачаючи з уваги найголовнiше; • бiгають, як бiлка в колесi; • нiчого не встигають; • забувають про здоров’я, духовне зростання, спiлкування з близькими; • не знають, за що хапатися, – адже все здаеться таким важливим… Знайома ситуацiя? Саме в цей момент важливо усвiдомити, що БЕЗВИХІДНОГО СТАНОВИЩА НЕ БУВАЄ! Так, правий був барон Мюнхгаузен! Вiн точно знав, що в кожного з нас е вибiр за будь-яких обставин. І саме тому я написав цю книгу – щоб показати, як цей вибiр виявити i прийняти правильне рiшення! Адже нiхто з нас не народжуеться з такими знаннями – цього можна i треба вчитися все життя. Я дещо вже зрозумiв – i поспiшаю подiлитися ним iз вами. У цiй книжцi ми поговоримо про те, як на практицi робити неможливе можливим: • знаходячи фокус; • приймаючи рiшення без страху i сумнiвiв; • пiдтримуючи внутрiшню мотивацiю в будь-яких обставинах; • рухаючись уперед щодня; • долаючи проблеми i труднощi; • керуючи своiм часом та ефективнiстю; • контролюючи свою долю; • пiдвищуючи «градус» своеi удачi; • й отримуючи вiд життя бiльше задоволення! І найголовнiше – ми поговоримо про те, як стати тим, ким ви завжди хотiли бути! Зрозумiйте, успiх – це не вiдповiднiсть единому для всього свiту стандарту. Це безперервний розвиток i прагнення досягти СВОЇХ власних цiлей. Кожен iз нас може стати тим, ким завжди мрiяв, – тому що в будь-який момент може змiнити свое життя. Ви готовi змiнюватися? Звичайно, змiнюватися – нелегко. І багато хто боiться змiн, вважаючи за краще жити «як склалося», аби тiльки нiчого не робити. Але змiни закладенi в самiй людськiй природi! Та й хто не любить нових речей? Адже все нове пахне так приемно, хiба нi? Таке враження, що у всього нового е свiй, особливий запах. Пахне свiжiстю, пахне чимось унiкальним, абсолютно особливий запах. Наприклад, запах новонародженого немовляти. А запах салону щойно купленоi машини? І, звичайно ж, запах нового (нехай навiть просто випраного) одягу. Я не впевнений, що е такий запах, який можна назвати запахом чогось нового. Можливо, ми просто розумiемо, що це щось нове, i вiд цього воно так приемно пахне. Якщо так прекрасно пахнуть новi речi, уявляете, як чудово мае пахнути НОВЕ ЖИТТЯ? Свiжi iдеi, новi починання, весняний настрiй, iскристi емоцii i потiк несподiваних досягнень… Хочете насолодитися цим ароматом? То дiзнаймося, що для цього потрiбно… Роздiл 2 «Вiтер змiн» А чи треба взагалi щось змiнювати? УДАЧА ВСМІХАЄТЬСЯ ТОМУ, ХТО ВІРИТЬ, ЩО ЙОМУ ЩАСТИТЬ.     ТЕННЕССІ ВІЛЬЯМС Якщо ви не кинули читати мою книжку (а ви не кинули!) i по-справжньому захотiли змiн, то тепер я багато про вас знаю. Я знаю, що ви як мiнiмум зацiкавленi в тому, щоб створити для себе краще майбутне. Я знаю, що у вас як мiнiмум е надiя на те, що ви можете домогтися бiльшого. І – хто знае – можливо, ви навiть вiрите, що ця надiя колись справдиться. Як на мене, це прекрасно! А як максимум – те, що ви досi читаете, свiдчить про ваш намiр отримати вiд життя якомога бiльше i вiдкрити абсолютно нового себе. А це вже просто чудово! Адже саме цьому й присвячена моя книжка «Можливо все!» – ви можете своiми руками побудувати життя, яке хочете прожити. Я хочу подiлитися з вами найпотаемнiшим, безпосередньо пов’язаним iз переконанням у тому, що «Можливо все!». Сподiваюся, що це стане важливим i для вас, а також додасть вам сил. Багато рокiв тому я усвiдомив: якщо ми зумiемо змiнити так звану «людську природу», то слово «неможливо» взагалi втратить свiй сенс. З цього моменту мое життя стало зовсiм iнше. Воно змiнилося, бо я усвiдомив, що нам вiд народження властиво прагнути змiн! Я розумiю, що вся iдея змiн – це «палиця з двома кiнцями»: з одного боку, ми всi хочемо змiн, з iншого, будь-якi змiни нас страшенно лякають. Я хочу зрозумiти, що ж у змiнах такого «позитивного», чому вони надають нам стiльки сил, i потiм послiдовно розiбратися в тому, яким чином ми можемо змусити змiни працювати на нас i допомагати нам створювати те життя, якого гiднi. Але перш нiж ми вирушимо з вами в нашу спiльну подорож, я хотiв би подiлитися ще двома важливими секретами. Це дасть вам деяке уявлення про те, що нас очiкуе, а також допоможе зрозумiти, вiд чого я вiдштовхуюсь у своiх твердженнях. Щонайперше хочу розповiсти вам про п’ять основних цiлей, якi ставлю перед собою в цiй книжцi. Вони стосуються не стiльки мене, скiльки вас. Тому я серйозно сподiваюся, що разом iз нашим просуванням уперед наведенi цiлi стануть саме вашими. Мета номер один: я хочу, щоб ця книжка була якомога зрозумiлiшою i мала практичну цiннiсть. У кожному роздiлi, включно з цим, я видiляю кiлька крокiв, якi необхiдно зробити, щоб досягти тiеi точки, коли ви справдi вiдчуете, що «можливо все», i просто станете щасливiшi. Я не висуваю нiяких специфiчних теорiй i не пропоную нiякоi «особливоi системи». Я намагаюся використовувати якомога менше складних слiв – я знаю, що щодня ми намагаемося впоратися з цiлими потоками iнформацii, яка часто бувае заплутаною, важкою для сприйняття, i при цьому мае мало практичноi користi. Саме тому я прагну до того, щоб усi моi пропозицii можна було з легкiстю застосувати в реальному життi. Мета номер два: я хочу запропонувати чiтке визначення того, чим саме процвiтання вiдрiзняеться вiд животiння. Як менi здаеться, уся iдея процвiтання була неймовiрно роздута й отримала безлiч хибних трактувань як у 1990-х роках, так навiть i на початку XXI столiття. І я розповiм чому. Існуе поширена помилка, що слово «процвiтання» мае на увазi грошi й матерiальнi блага, «дорослi» iграшки та iншi «фiрмовi» речi, однак насправдi поняття процвiтання цим списком далеко не вичерпуеться. Як менi здаеться, найкращим синонiмом поняття «процвiтання» буде слово «добробут» або «достаток». Звiдси робимо висновок, що «животiння» означае вiдсутнiсть достатку, тобто – брак чого-небудь у вашому життi. Протягом усiеi книжки я намагаюся донести думку, що наше призначення полягае в тому, щоб у всiх сферах життя ми жили в достатку, а не в бiдностi. Це едине мiсце у всiй книжцi, де я так детально зупиняюся на протиставленнi процвiтання i животiння, – я не хочу робити з цього проблему, а головне – я не хочу, щоб ви подумали, наче моя книжка присвячена тому, як швидко розбагатiти. Щоб уникнути непорозумiнь, вважаю своiм обов’язком сказати: я взагалi не вiрю в те, що можна розбагатiти за одну нiч. Я за те, щоб на свiтi було якомога бiльше заможних людей, але досягнення статусу «багатоi людини» – тривалий процес, i за цей статус доводиться платити. Але навiть якщо ви розбагатiли, це ще не означае, що ви процвiтаете, – часто дорогою до багатства людина перестае придiляти увагу вкрай важливим аспектам свого життя. Читаючи цю книжку, пам’ятайте, що в нас е можливiсть i, на мое глибоке переконання, дароване нам Господом право на процвiтання. Процвiтання в усiх сферах життя. Животiння – це «друге мiсце» на п’едесталi долi; друге мiсце нас не цiкавить. І я щиро сподiваюся, що настане той момент, коли ви зможете використовувати цю книжку для того, щоб досягти процвiтання. Мета номер три: правильно розв’язати рiвняння успiху. Зрозумiйте, у цiй книжцi я не ставлю перед собою мети перетворити вас на бойову машину «можливо все» – кiборга, зосередженого тiльки на досягненнi поставлених цiлей i налаштованого вирвати свою перемогу в конкурента за всяку цiну. Багато з тих порад, що я пропоную в цiй книжцi, можуть завдати вам шкоди, якщо ви неправильно ними скористаетеся. Дуже важливо усвiдомити, що наше життя дане нам не для того, щоб вирвати перемогу за всяку цiну в якiйсь однiй сферi, а для того, щоб у кiнцевому пiдсумку перемагати в усьому. Багато хто з нас, iдучи дорогою життя, виграе битви, але програе вiйну в цiлому. Навiщо вам усi вашi грошi, якщо, заробляючи iх, ви зруйнували свою сiм’ю? Що хорошого в тому, що, досягнувши запаморочливих професiйних висот, – о, колеги вам аплодують! – ви непоправно пiдiрвали здоров’я? Ви домоглися популярностi, ви – на вершинi слави, але ваше свiтосприйняття – неадекватне, а вiд давнiх друзiв не залишилося й слiду! Я хочу, щоб ви пам’ятали, що у цiй книжцi не закликають вас стати кар’еристом – у всякому разi, у традицiйному розумiннi цього слова, – ця книжка покликана допомогти вам перемагати в усiх сферах життя. Бiльше того, навiть у життi перемога як така – не абсолютна цiннiсть. Головне, чого я хочу вас навчити, – перемагати тодi, коли вам це справдi потрiбно. Щоб ви могли досягати того, чого ви хочете, коли ви цього хочете i коли для вас це насправдi важливо. Мета номер чотири: вiдкрийте в собi генiя. Я на сто вiдсоткiв упевнений, що генiй живе в кожному з нас. Не обов’язково такий самий генiй, як Альберт Ейнштейн. До речi, якщо ми подивимося на життя самого Ейнштейна, ми довiдаемося, що вiн був дуже обдарованою людиною в багатьох галузях людського знання, але часом був геть безпорадним iз погляду житейськоi практичностi. Я вiрю, що в кожному з нас прихований генiй, кожен iз нас мае якiсь особливi таланти, якими вiн може збагатити навколишнiй свiт. Кожен iз нас умiе робити щось краще за багатьох, а в деяких випадках – краще за всiх! Коли ви прочитаете «Можливо все!», я сподiваюся, що ви зможете зрозумiти, який генiй живе саме у вас. На цьому я не зупинятимуся детально, бо знаю, що коли ви дотримуватиметеся тих порад, якi я даю вам на сторiнках цiеi книжки, ви неминуче знайдете «свого» генiя – можливо, навiть абсолютно випадково. Для цього треба зовсiм небагато: усього лише привчити себе думати, виходячи за межi звичного. Один iз основоположникiв американськоi психологii Вiльям Джеймс (William James) якось сказав: «Генiй – це людина, яка може хоча б на трохи пiднятися над мисленням за звичкою». На жаль, з вiком звички вкорiнюються в нас усе сильнiше, не даючи нам змоги дивитися на свiт свiжим поглядом. Усе складнiше й складнiше нам iз кожним днем робити щось не так, «як годиться» чи «як заведено». Для прикладу наведу один прекрасний крилатий вислiв про людину, що 30 рокiв пропрацювала в однiй i тiй самiй компанii. Про таких кажуть: «Його досвiд – не 30 рокiв роботи, а рiк роботи, повторений 30 разiв поспiль». Звичне мислення стае бар’ером для безлiчi людей i безлiчi досягнень. Але, як показуе практика, зламавши цей шаблон, можна домогтися того, що ранiше здавалося неможливим. Чудовим прикладом е iсторiя Роджера Баннiстера, якому вперше у свiтi вдалося пробiгти вiдстань у милю менш нiж за чотири хвилини. До його рекорду ще з часiв давньогрецьких Олiмпiад таке здавалося неможливим! Але йому про це не повiдомили – слава Богу, нiхто не встиг затуманити його свiдомiсть цим звичним шаблоном. І вiн зробив це неможливе! А пiсля нього один за одним iншi атлети пробiгали милю швидше, нiж за чотири хвилини. Як з’ясувалося, цей бар’ер був психологiчним, а не фiзiологiчним. Головне тут було – лише позбутися звичного шаблону! Просто пам’ятайте – у вас живе прихований генiй. Ви маете необхiдний потенцiал. І щойно ви його розпiзнаете i застосуете рекомендованi мною стратегii i тактики його плекання, ви заживете таким життям, про яке навiть не мрiяли. І п’яте: я сподiваюся, що ви зможете по-справжньому навчитися поважати себе. Я зустрiчаю безлiч неймовiрно обдарованих людей, якi, судячи зi сказаного ними, навiть не знають, якою цiннiстю вони е для суспiльства! Вони постiйно торочать про те, що iхне життя сповнене проблем, про те, якi вони виснаженi, i в них украй низька самооцiнка. І я сподiваюся, що коли ви вивчатимете цю книжку i ми будемо проводити час разом, тi знання, якими я подiлюся з вами, не тiльки пiднiмуть вашу самооцiнку i додадуть вам упевненостi в собi, але й допоможуть вам навчитися поважати себе. Адже, як я щойно сказав, у кожному з нас живе генiй, i вже це гiдне поваги. Три наших «Я» Є ще один важливий момент, на якому я хочу зупинитися, – кому адресована ця книжка? До кого я, власне, звертаюся? Психологи стверджують, що наша особистiсть дiлиться на три «Я», три складовi частини. У кожного з нас е публiчне «Я» – те, яке бачать люди, що нас оточують; це те, що «вiдображаеться на дисплеi». Це наш iмiдж, наш образ, наша усмiшка, наша маска, зрештою. Це «Я» постiйно побоюеться, що ми видаемо на поверхню занадто багато iнформацii, i виступае в ролi внутрiшнього цензора. Це не те «Я», з яким я хочу говорити. Це «Я» зазвичай поводиться гордо i зарозумiло. І це не так i погано, я хочу сказати. Зарозумiлiсть – нехороша риса, але немае нiчого поганого в тому, щоб пишатися своiми досягненнями. І все ж це не те «Я», з яким я хочу вести дiалог. Принаймнi в цiй книжцi! Кожен iз нас мае приватне «Я». Це та частина нашоi особистостi, яку бачать близькi друзi та рiднi. Це «Я» не таке вимуштруване й не таке обережне. Ми можемо розповiсти нашим близьким друзям те, про що нiколи не стали б говорити в ширшому товариствi. Це «Я» досить вiдкрите, але й не до нього я звертаюся зi сторiнок книжки «Можливо все!» «Я», з котрим я розмовляю, – це персональне «Я». Це той бiк особистостi, який вiдомий тiльки ii власниковi. Той, про який не знають навiть найближчi друзi. Той, про який не знае навiть друга половина. Це – те саме «Я», яке ми боiмося показувати стороннiм: воно дуже крихке й вразливе, i, крiм самих себе, ми не можемо довiрити його нiкому. І в мене е таке персональне «Я» – точно так само, як у будь-якоi iншоi людини. Це те, що в кожного в серцi. Це та частина нашоi натури, про яку знаемо тiльки ми. Це – те саме «Я», з яким я хочу спiлкуватися в цiй книжцi. Це – те саме «Я», якому адресована ця книжка, – я дуже хочу, щоб ii прочитало саме це «Я». Пiсля прочитання найголовнiше «Я» зможе розповiсти про цю книжку приватному й публiчному «Я», якi не настiльки вiдкритi i не настiльки чеснi. Я хочу сконцентруватися саме на персональному «Я». Якщо воно засвоiть викладенi в цiй книжцi iдеi, у вас з’явиться реальна можливiсть здiйснити необхiднi змiни у своему життi, якi приведуть вас до заповiтноi мети! Початок вiдлiку Як я вже казав вище, готовнiсть до змiн – це саме те, що вiд вас буде потрiбно, щоб ви змогли жити тим життям, яким ви хочете. І я розумiю, що багато хто боiться змiн, тому що, з одного боку, – так, ми хочемо нового, але з iншого боку, – змiни нас лякають. Я вважаю, що коли ми зрозумiемо природу змiн, то побачимо, що змiни – це не вороги, а друзi, нашi наймогутнiшi союзники в досягненнi неможливого. Як ви вже, напевно, помiтили, я невтомно нагадував про те, що ми контролюемо свое життя i приймаемо рiшення, з яких урештi будуеться наш свiт. Але з чого починаеться цей контроль? Що насамперед необхiдно змiнити, щоб «приборкати» свою долю? Вiдправна точка в цьому процесi – це наш спосiб мислення i система наших переконань Не лякайтеся! Я не збираюся говорити вам, у що ви маете вiрити, – у мене трохи iншi плани. Автори багатьох мотивацiйних книжок вказують читачам, у що iм слiд вiрити, але я не маю такоi мети. Однак хочу наголосити, що наш спосiб думання, так само, як i система наших вiрувань i переконань, безпосередньо впливае на результати всiх наших дiй. І я збираюся показати й довести вам це, а також допомогти здiйснити змiни, якi необхiднi вам для того, щоб досягти бажаних результатiв. Кожен роздiл будуеться саме на цiй iдеi. Нам необхiдно розумiти, що будь-яка справа починаеться в нас в головi. З одного боку, ми всi любимо переживати новi враження i знаемо, що змiни – це добре. Але з iншого боку, змiни лякають бiльшiсть iз нас. Змiни передбачають певну частку страху, ризик, побоювання зробити помилку i, звичайно, боязнь невдачi. Страх змiн пiдсилюеться величезним вибором варiантiв! Що вибрати, який шлях обрати, що саме змiнити? Вибiр у сучасному свiтi зведений до рiвня культу. Просто згадайте: коли востанне ви купували зубну пасту – скiльки варiантiв там було, скiльки брендiв, скiльки розмiрiв! А скiльки смакiв! І, звичайно, скiльки кольорiв чи iхнiх комбiнацiй! Нас постiйно оточують новi iдеi, iнновацii та несподiванi можливостi. І ця новизна сиплеться на нас щосекунди. Тож проблема не тiльки в тому, як зважитися щось змiнити, але й у тому – що саме змiнити i як. Припустiмо, людина вирiшила взяти контроль свого життя у власнi руки! А для цього треба змiнюватися. От тiльки як людинi вибрати, що робити в життi? Як вибрати, у що iй вiрити? Куди йти й на чому концентруватися? Так, можливо все! Але тiльки для тих, хто готовий заради цього попрацювати. Адже успiху може досягти кожен, якщо докладе до цього сили, емоцii та енергiю. І ця книжка, я сподiваюся, допоможе вам визначитися з вибором, стане початком вiдлiку на шляху до неможливого. Позитивна сила змiн На жаль, бiльшiсть iз нас вiдчувають страх чи переляк, коли думають про щось нове, про будь-якi змiни. І, як я вже говорив ранiше, змiни часто сприймають як щось негативне. Такi побоювання можна зрозумiти. Адже ми зараз живемо у свiтi, який буквально пронизаний змiнами й нестабiльнiстю. Наприклад, чи знаете ви такi результати дослiджень соцiологiв: половина посад i професiй, якi будуть популярними в найближчi десять рокiв, сьогоднi ще навiть не винайденi? Чи знаете ви, що обсяг iнформацii, яка доступна людинi сьогоднi, подвоюеться кожнi п’ять рокiв? Це ще не привiд радiти з того, що закiнчив школу багато рокiв тому. А ось ще одна цiкава статистика: бiльшiсть людей у сучасному суспiльствi змiнюють свою кар’еру (не посаду, а саме кар’еру!) чотири-п’ять разiв у життi. Я розумiю, чому ми боiмося змiн, адже вони оточують нас, не дають стояти на мiсцi, затягують у круговерть. Подобаеться нам це чи нi, але ми не можемо уникнути змiн. Але цього робити i не варто! Адже якщо ми зрозумiемо, як керувати енергiею змiн, вона може дати нам величезну силу, бо змiни приводять щонайменше до трьох украй позитивних речей. 1. Змiни завжди передбачають новi можливостi. Будь-яка змiна таiть у собi можливiсть досягти чогось бiльшого, яскравiше насолоджуватися життям, подивитися на себе новим поглядом. 2. Завжди е спосiб використовувати змiни для своеi користi. Чому? Тому що (дивись пункт перший) змiни приховують у собi можливостi. Я не кажу, що iх легко розгледiти, але це не означае, що iх немае. 3. Із будь-яких змiн, якi ми здiйснюемо, можна отримати кориснi уроки. Так, наприклад, ви не змогли розгледiти можливостi у цiй конкретнiй змiнi – то вчiться, подумайте, як поводитися в таких ситуацiях надалi, чи як такому можна запобiгти. Ви бачите, скiльки сили приховуеться у змiнах? Причому саме позитивноi сили. А найбiльше вражае те, що бiльшiсть цих змiн ми можемо створювати самi! Лiдери та менеджери змiн, або «Це хто тут кiнь?» Багатьох дивуе, коли я кажу, що кожен iз нас контролюе процес змiн i його вплив на наше життя. Але все досить просто: контроль над ситуацiею може перебувати тiльки в одних руках (як ми говорили в роздiлi про удачу), а значить, або ми ведемо за собою змiни, або вони тягнуть нас за собою. Наведу просту аналогiю: уявiть собi вершника i коня. Кожен iз нас мае два варiанти вибору: 1. Ви можете бути конем i дозволити, щоб життя, змiни й обставини осiдлали вас. 2. Або ж можете стати вмiлим жокеем, посiвши мiсце вершника на спинi змiн i ситуацiй. Як же на практицi посiсти мiсце вершника? (Думаю, що мало кому з нас захочеться тягти на своiй спинi вантаж життевих обставин i при цьому нестися вперед галопом.) Необхiдно вибрати, ким ви хочете стати: менеджерами змiн чи лiдерами змiн. Менеджер змiн – це людина, яка просто мириться зi змiнами, намагаеться триматися якомога далi вiд чогось радикального чи недослiдженого, пiдтримуе «статус-кво», якийсь нормальний рiвень iснування. Вiн намагаеться (як хороший менеджер-адмiнiстратор) контролювати неминучi зовнiшнi змiни, «укладати» iх у рамки звичного життя, пiдлаштовувати пiд них себе i свое оточення. А лiдери змiн – це люди, якi змiн прагнуть, використовують змiни собi на користь, умiють приборкувати позитивну силу змiн. І навiть бiльше: вони не чекають змiн, а iнiцiюють iх, змушуючи свiт (i «менеджерiв змiн») змiнюватися вслiд за ними. Хто ж ви? Щоб це зрозумiти, необхiдно проаналiзувати, як ви сприймаете змiни. До змiн можна ставитися шiстьма рiзними способами, якi можна уявити у виглядi шкали: що нижче ви перебуваете за рiвнем сприйняття, то далi ви вiд позицii лiдера змiн. позицiя № 1: уникнення Ви просто iгноруете змiни, намагаетеся iх уникати, ховаетеся вiд них у мiру можливостi. Якщо це – ваш пiдхiд, то ви, безумовно, усього-на-всього менеджер змiн. позицiя № 2: опiр Ви намагаетеся боротися зi змiнами. Ви не хочете змiнюватися, намагаетеся зберегти «статус-кво». І, роблячи це, занадто часто завдаете значного болю i собi, i людям навколо вас. Безумовно, я розумiю, що не варто змiнюватися тiльки заради самого факту змiн. Так, у всiх змiн повинна бути своя мета. Але люди, якi зазвичай опираються змiнам, найчастiше дуже далекi вiд позицii лiдера змiн. Вони не вмiють користуватися силою, яку дають цi нововведення. позицiя № 3: апатiя Ви просто сидите i спостерiгаете за тим, як змiнюються люди навколо вас. Ви багато нарiкаете на те, що «свiт уже не той», але мало робите. Ви дуже непокоiтеся – бо не знаете, як вписати себе в «нову картину». Цiлком очевидно, що сили такий пiдхiд не приносить. позицiя № 4: реагування на змiни Розумiючи, що змiни неминучi, ви якось до них пристосовуетеся. Ви чекаете, коли змiни прийдуть ззовнi, а потiм мiняете щось усерединi, щоб вiдповiдати новiй реальностi. Це не така вже й погана позицiя, але вона завжди залишае вас на крок позаду. позицiя № 5: передбачення змiн Ви передбачаете змiни i готуетеся до них. Ви дивитеся в майбутне i використовуете змiни для того, щоб отримати необхiднi вам результати. Це дуже непогано – ви практично стали лiдером змiн. позицiя № 6: ви – справжнiй лiдер змiн Ваше кредо – творчiсть. Такi люди, як ви, завжди стають iнiцiаторами будь-яких змiн. Вони самi змiнюються i створюють стандарти, до яких потiм тягнуться всi iншi. І перед тим як розглянути прийоми i кроки, якi допоможуть вам стати справжнiм лiдером змiн, я хочу поставити вам ось яке запитання… Хiба «7» – щасливе число? Коли я хочу щось змiнити або полiпшити у своему життi, я питаю себе: на якiй позицii я перебуваю в цiй сферi за шкалою вiд 1 до 10 (1 – найгiрший стан, 10 – найкращий)? Якщо провести всесвiтне соцiологiчне опитування, я впевнений, бiльшiсть iз нас скаже: «Десь бiля 7» (дослiдження показали, що вiд 6 до 8). І ця «щаслива сiмка» стае для нас прокляттям на багато рокiв, а то й на все життя! Чому? Тому, що «сiмка» – це максимум, якого бiльшiсть iз нас не подолае нiколи! У багатьох людей життя зупиняеться на позначцi «7», i единий можливий напрям руху для них – униз, навiть до 2 чи 3. «Сiмка» – це поворотний момент, адже тому, хто хоче ii подолати, доведеться радикально змiнити звичний спосiб життя! Замислiться: як ви оцiнюете свое життя? Свое здоров’я? Своi стосунки? Свою роботу? «Сiмка» здаеться такою привабливою… Вона бiльша за 5, а значить, вище середнього рiвня… Вона така близька до 9 i 10, але – «Куди вже менi до зiрок!» Ви так наполегливо працювали для того, щоб iз гордiстю поставити собi «сiмку»: так, у мене все добре, я задоволений, усе ОК! «Сiмка» схожа на теплу ванну – в нiй так приемно, i нiчого не хочеться робити… Залишаеться поставити собi два запитання: 1. Як я уявляю собi 10? 2. Чому я цього не маю – невже я не заслужив? Ставлячи цi запитання собi, я ретельно, детально описую роботу, будинок, здоров’я чи кохання на «десять iз десяти». І з кожним рядком розумiю, що «сiмка» – звичайно, непогано, але «десятка» зробила б мене абсолютно щасливим… І тут настае найвiдповiдальнiший момент: я вирiшую щось змiнити! І для цього я вибираю шлях i складаю план. Але я, звiсно, чудово розумiю, що «перейти за» «сiмку» складнiше, нiж «дiйти до» неi! Я також визнаю, що шлях до «вiсiмки» буде звивистим, цiлком можливо – схожим на «7-6-4-2-3-4-5-6-5-4-6-7-8». А якщо я захочу дiйти до десятки – менi, iмовiрно, доведеться змiнити кар’еру (у мене так одного разу й сталося) чи повнiстю змiнити спосiб життя. Синиця в руках Не дозволяйте собi вiдступати вiд намiченого плану – навiть якщо на шляху до десятки доведеться пройти через труднощi перебування на вiдмiтках «2» або «3»! Змiни – це завжди невiдомiсть, очiкування пiдступiв за рогом i бажання опустити руки на серединi шляху… Але ви почали рух – i це стократ краще за застiй на «сiмцi»! У той же час багато людей так i не наважуються зробити перший крок… Вони бояться, що, втративши потом i кров’ю зароблену «сiмку», вони вже нiколи – у разi невдачi – не доберуться до неi знову. То навiщо ж тодi ризикувати? Адже «сiмка» – це теж прекрасно! Синиця в руцi… І знаете що? Цi люди, можливо, мають рацiю. Я не знаю iх та iхнього становища, я не можу вирiшити, чи варто iм усе кидати i наскiльки хороша iхня «сiмка»… Я можу сказати тiльки одне: хоч яка буде «сiмка» – з позицii «десятки» вона завжди мае вигляд у найкращому разi «трiйки»! Як це можливо? Дуже просто! Тiльки вiдчувши смак життя на «десять iз десяти», ви зможете об’ективно оцiнити те, як живете зараз. І не дивуйтеся, якщо бадьора «сiмка» раптом виявиться слабенькою «трiйкою»! Є прекрасний спосiб перевiрити об’ективнiсть своiх оцiнок життя: запитайте! Запитайте людей, що по-справжньому досягли успiху в обранiй сферi, як вони оцiнюють ваш рiвень: • запитайте видатного спортсмена, наскiльки здоровий ваш спосiб життя; • запитайте молодят, наскiльки щасливим здаеться ваш шлюб збоку; • запитайте шанованого успiшного професiонала, якою здаеться ваша кар’ера i т. д. І, вiдкинувши всi виправдання, запитайте себе: чи справдi ваша «сiмка» – щасливе число? A чи те ви вимiрюете? Друге розчарування пiд час аналiзу мого життя спiткало мене, коли я зрозумiв, що мало оцiнити свое становище на шляху до мети – треба оцiнити i сам шлях! Наскiльки правильний, зрозумiлий i перспективний ваш нинiшнiй шлях? Так, за власною шкалою ви посiдаете позначку «7» – але чи адекватна ця шкала? Задумайтеся про свое здоров’я: так, воно на «сiмку», але куди приведе вас нинiшнiй спосiб життя? І чи можна досягти вищоi позначки, живучи так i далi? Ваша дiета й навантаження роблять вас мiцнiшим i здоровiшим чи ведуть до хвороб i слабкостi? Наше життя – це подорож, а не пункт призначення. Подумайте, чи приносить користь ваша подорож? І чи ви взагалi рухаетеся чи просто «загрузли»?… Що ж робити тим, хто застряг (якщо допомоги чекати нема звiдки)? Спробуйте прискоритися! Так, вас чекають синцi та гулi, проблеми й труднощi. Нинiшнi звички, стосунки й захоплення зазнають болючих змiн. Ви рухатиметеся навмання. На дорозi вас чекають пастки i перепони… Але синцi й шрами не лише загоюються, але й, як кажуть, прикрашають. Ви отримаете iмунiтет i станете набагато стiйкiшi до змiн i проблем у майбутньому. Ви станете набагато сильнiшi, нiж були, коли просто «борсалися» на одному мiсцi, хай i прикрашеному щасливою цифрою «7». Якщо ви не привчите себе перiодично переглядати курс i «струшувати» свое життя, ви, швидше за все, закiнчите його в тiй самiй точцi, на якiй змирилися… Але пам’ятайте, що скажений ритм сучасного свiту може стерти на порох того, хто стоiть на узбiччi, спостерiгаючи за iншими. Ключ запалювання у ваших руках! Якщо ви прагнете йти новим шляхом, то маете зробити це самi. Не чекайте поштовху вiд мене, вашоi дружини чи чоловiка, батькiв або начальника! Ви застрягли на «сiмцi» самi – вам самим i розвивати нову швидкiсть. Якщо ваш шлях здаеться вам неправильним – змiнiть його! Виберiть правильний напрямок, визначте наступнi кроки. І почнiть дiяти! Скажiть собi: «Усе, досить! Я бiльше не буду миритися з таким станом справ! Я хочу бiльшого!» І для початку придумайте невеличку дiю, яка прямо сьогоднi стане першою на вашому шляху. Не чекайте! Не зволiкайте! Не плекайте своеi «сiмки»! І навiть якщо ви з першоi спроби не досягнете «9» чи «10», то все одно станете на правильний шлях. Дорогою до «десятки» вас чекае один приемний сюрприз. Ви зрозумiете, що «десятки» не iснуе! Точнiше, що позначка «10» – не стацiонарна! Свою першу «десятку» ви описали, коли були на позицii «7», – тепер ви знаете бiльше. Життя на «десять iз десяти» – це мiнлива мета, яка не дае згаснути бажанню рухатися вперед. Хоч яким прекрасним виявиться життя в майбутнiй «десятцi» – змiни на краще знову вабитимуть вас у дорогу. Таке вдосконалення i е життям по максимуму! Не припиняйте дiяти нi на хвилину. Дiя може бути фiзичною, духовною i навiть уявною – але вона мае бути! Саме постiйна дiя приносить баланс i вiдчуття безпеки, бо вас уже нiчим не можна «вибити з колii», адже ваше життя не обмежуеться однiею колiею. Рухайтеся, дiйте, змiнюйтеся! Я розумiю, думка про те, що доведеться самим створювати змiни i, можливо, нiколи не знайти стабiльностi, може лякати. Але чому? Саме тому, що людинi (особливо жiнкам) вiд природи властивий пошук стабiльностi, прагнення налагодити свiй свiт раз i назавжди… Але при цьому другою – хоч i такою, що суперечить першiй, – людською рисою е прагнення еволюцii, стремлiння до позитивних змiн. То як же врiвноважити цi два бажання? З чого ж почати змiнюватися, учитися контролювати свое життя, робити правильний вибiр, робити неможливе, змушувати удачу працювати на нас i робити безлiч iнших чудових речей, про якi багато говорять, але яких нечасто досягають? Якщо ви ще не передумали читати далi – вiдкриваймо наступний роздiл… Роздiл 3 Початок вiдлiку – у головi, або неможливе починаеться з переконань ЩОЙНО ВИ ЗАМІНИТЕ НЕГАТИВНІ ДУМКИ ПОЗИТИВНИМИ, ВИ ПОЧНЕТЕ ОТРИМУВАТИ ПОЗИТИВНІ РЕЗУЛЬТАТИ.     ВІЛЛІ НЕЛЬСОН Хочу поставити вам два запитання… Ви колись скаржилися на брак самодисциплiни? На брак процвiтання та успiху? Чи бувае так, що ви наказуете собi «спуститися з небес на землю», бо вважаете, що вашим мрiям не судилося здiйснитися? Вас вiдвiдують такi думки? Я думаю, що бiльшiсть iз нас вiдповiсть: «Атож, час вiд часу менi таке спадае на думку!» Дозвольте менi поставити вам i друге запитання. Що стримуе вас вiд того, щоб зробити свое життя таким, яким ви хочете його бачити? Коли я питаю про це у своеi аудиторii на семiнарах та майстер-класах, молодi люди зазвичай вiдповiдають приблизно так: «Що мене зупиняе? Брак грошей! Брак часу! Брак освiти! Начальник не дозволяе! Мама не дозволяе! Друг смiеться!» Бувае, що люди, вiдповiдаючи на запитання, що ж заважае iм втiлити в життя своi заповiтнi мрii, кажуть: «Не судилося!» або «Менi просто не щастить!» У всiх цих вiдповiдей е одна спiльна риса: причини, що iх називають цi люди, перебувають поза сферою iхнього прямого контролю. Це принципово важливий момент! Якщо ви хочете зрозумiти, яким саме чином можна навчитися впливати на подii в зовнiшньому свiтi, то перше, чого треба навчитися, це розумiти, як влаштований наш внутрiшнiй свiт; розiбратися, як нашi думки впливають на цей наш внутрiшнiй свiт, а через нього вже – на зовнiшнiй. Можливо, ви думаете: «Ти це… Джоне, припини! Ми вже сто разiв чули всi цi мотивацiйнi теревенi про те, що треба «позитивно» дивитися на речi!» Зрозумiйте! Я iду зовсiм iншим шляхом. Моя юнiсть та молодiсть минули у вiсiмдесятi та дев’яностi – саме тодi на кожному кроцi велися розмови про позитивне мислення. Я знаю, що насправдi цi розмови велися й ранiше, але от що потiшно: у вiсiмдесятi та дев’яностi можна було греблi гатити доморощеними психологами та бiзнес-тренерами, кожен з яких закликав нас «мислити позитивно». Ця тенденцiя жива й досi. І нинi з-за кожного куща проповiдуе черговий гуру, закликае нас до «позитивного мислення», розповiдае, як ми можемо «змiнити свiй свiт», щоранку кажучи приемнi речi дзеркалу. Я випробував багато таких метод на собi. Вони не працюють або ж працюють украй неефективно. І не тому, що всмiхатися дзеркалу вранцi – погано, а тому, що «розмови з дзеркалом» – усього лиш частина загальноi схеми. Я думаю, усi погодяться, що позитив – це добре. З iншого боку, ви, найiмовiрнiше, скептично ставитеся до всiх цих «чудодiйних» та «блискавичних» методик, власне, як i я. Тому я хочу, аби ви зрозумiли: якщо ви починаете нервувати, почувши чергову «мотивацiйну» проповiдь, знайте – мене це дратуе не менше, нiж вас! Побувавши на моiх семiнарах, багато хто казав менi: «О, ви дали нам чудову мотивацiю!» У мене навiть сформувалася репутацiя «мотивацiйного» оратора! Але я можу сказати чесно, що в жодному зi своiх публiчних виступiв – а я виступав на публiцi загалом понад десять тисяч годин, вiд коротких сорокахвилинних майстер-класiв до тижневих семiнарських циклiв – не мав на метi когось замотивувати. Я всього-на-всього намагався допомогти людям повiрити у власнi сили, щоб вони змогли жити тим життям, якого заслуговують. Кiлька слiв про позитив Якщо вже ми завели мову про позитивне мислення, у багатьох, либонь, виникло запитання: а задля чого взагалi старатися? У свiтi так багато негативу, i якщо ви почнете проповiдувати позитив, вас засмiють як «бiлу ворону». Навiть намагатися не варто! Але ми всi знаемо (спираючись на опублiкованi й перевiренi факти), що вiд позитивного мислення люди отримують виключно користь. І тi з нас, хто свiдомо обрав цю дорогу, розумiють – воно було того варте! Розповiм вам про одну цiкаву статтю, яку недавно читав. У нiй говориться про дослiдження, яке провела професор Елiс Айзен (Alice Isen) з Унiверситету Корнуолла. Вона виявила, що коли люди знаходять на вулицi грошi, отримують безкоштовний презентацiйний зразок чогось, вони вiдчувають сплеск позитивних емоцiй, i це робить iх щедрiшими, приязнiшими, загалом – добре впливае на iхнiй органiзм. Далi Айзен стверджуе, що люди, якi перебувають у станi емоцiйного пiднесення, виявляють бiльшу гнучкiсть мислення, бiльш креативнi i краще розв’язують проблеми. Вона також виявила, що невеликi «iн’екцii» позитивноi енергii роблять людей кмiтливiшими, точнiшими в судженнях i пiдвищують iхню продуктивнiсть. Наприклад, коли лiкарям-рентгенологам давали невеликi подарунки, вони ставили дiагнози бiльш точно. Це наводить на думку, що наступного разу, йдучи на рентген, треба буде прихопити коробку цукерок. І найголовнiше, говорить Айзен: щоб згенерувати цi позитивнi ефекти, потрiбнi зовсiм невеликi «дози щастя». Усього лиш невеличке покращення настрою, практично непомiтне для iнших, здатне давати фантастичнi результати. Наприклад, спiвробiтники, начальники яких вiдзначають iхню хорошу роботу, бiльш схильнi старанно працювати. «Щасливi» менеджери швидше входили в становище своiх вiзавi на переговорах, а в стресових ситуацiях поводилися менш агресивно. Це всього лиш одна з мiльйона статей про те, наскiльки важливе позитивне мислення. Одначе бути позитивним – не так i просто! На те пiде значно бiльше зусиль i тренувань, нiж кiлька «блискавичних» методик, про якi я вже говорив. Згiдно з Айзен, навiть невелика кiлькiсть позитиву здатна змiнити ваше життя. Але виникае запитання: яким чином ми можемо гарантувати позитивну поведiнку в будь-який конкретний момент часу? Як додавати позитив у всi нашi дii? Я вважаю, що единий шлях до цього вмiння лежить через розумiння нашоi внутрiшньоi природи. Маю на увазi наш спосiб мислення, те, як наш мозок сприймае позитивну та негативну iнформацiю i, зрештою, як це пов’язано з результатами, яких ми досягаемо. Виникае наступне запитання: яка частина успiху й позитивного мислення е результатом свiдомих установок, а яка – результатом тривiального «пощастило»? І це, звiсно ж, породжуе ще одне запитання: як зробити так, щоб нам частiше «щастило» i щоб ми завжди були здатнi досягати неможливого? Отже, я збираюся провести вас крок за кроком через усi моменти, пов’язанi з тим, що, як i чому слiд робити, аби досягнути бажаних результатiв i як навчитися контролювати себе, щоб керувати внутрiшнiм свiтом, який, поза всяким сумнiвом, впливае на свiт зовнiшнiй. Я не маю вченого ступеня iз психологii i не вдаватиму, що маю. Саме тому рiшення, якi я пропоную, дуже простi. У той же час, я певен, якщо ви зрозумiете моi iдеi, це змiнить увесь хiд ваших думок i, зрештою, змiнить ваш внутрiшнiй свiт у кращий бiк. О, до речi! Хоч я й не маю вченого ступеня з психологii, моi iдеi документально пiдтвердженi провiдними психоаналiтиками зi свiтовими iменами. Те, що ви читаете, – це не моi вигадки. Провiднi психологи з усього свiту пiдтвердять, що моi слова грунтуються на реальних фактах. Хiд наших думок, або схема людського мислення Щоб краще зрозумiти, як ми думаемо i, зрештою, досягаемо в життi того, що нам потрiбно, я склав ось таку просту схему. Перш нiж я перейду до пояснень, дозвольте попросити вас дещо зробити. Прогляньте схему тричi й спробуйте зрозумiти, що на нiй зображено. Я знаю, що ви, iмовiрно, подумаете: «Зараз знову задурюватимуть менi мiзки!..» Нi! Я обiцяю не робити цього! Просто уважно прогляньте схему тричi, а потiм можете читати далi. Спробуймо подiлити весь процес на кiлька маленьких частин, аби зрозумiти, як ми робимо тi чи тi вчинки. 1. Усе починаеться iз ситуацiй, у яких ми опиняемося, подiй, якi з нами вiдбуваються, i досвiду, який ми отримуемо Усе, що трапляеться на нашому життевому шляху, стае частиною нас самих. Кожна реклама, яку ми бачимо, кожен рекламний щит, який потрапляе в наше поле зору, кожна розмова, кожен образ, кожна думка – усе стае частиною нашоi особистостi, незалежно вiд того, усвiдомлюемо ми це чи нi. Отже, нам потрiбно розумiти, що всi iдеi, якi надходять до нас iз зовнiшнього свiту й записуються в нашiй свiдомостi, зрештою впливають на нашу поведiнку. Цей момент слiд неодмiнно мати на увазi, позаяк – детально зупинимося на цьому трiшки згодом – якщо ми зможемо змiнити свое «середовище життя», ми зможемо багато в чому змiнити й наш свiт. Як я вже сказав, ситуацii, у яких ми опиняемося, подii, якi з нами вiдбуваються, i досвiд, який ми отримуемо, – усе це записуеться в нашiй пiдсвiдомостi (я детально зупинюся на пiдсвiдомому трохи далi). Оскiльки все, що з нами вiдбуваеться, записуеться в нашiй «прихованiй» пам’ятi, ми, потрапляючи в новi ситуацii, використовуемо свiй попереднiй досвiд для того, щоб iнтерпретувати iх (тобто пояснити самим собi, класифiкувати, вiдповiсти на питання: «Що це за ситуацiя i чим вона закiнчиться?»). 2. Такi iнтерпретацii породжують наше сприйняття свiту, а воно – формуе систему переконань У нашiй пiдсвiдомостi залишаеться запис про кожну подiю, що з нами вiдбуваеться, i саме на пiдставi цих записiв формуеться схема наших переконань. А найцiкавiше – те, що всi цi записи, мов дiафiльми, зберiгаються в нашiй свiдомостi (на думку багатьох учених) у виглядi картинок. Ось, до речi, чому, згiдно з легендою, перед смертю життя пролiтае перед очима у виглядi картинок… Вiльям Джеймс[2 - Вiльям Джеймс (William James) був одним iз головних прибiчникiв вiдходу вiд психологii, що грунтувалася на фiлософii детермiнiзму; багато хто вважае його батьком американськоi психологiчноi школи. (Прим. авт.)] першим запропонував iдею, яка полягае в тому, що люди мислять картинками, – тепер ця iдея називаеться словом «вiзуалiзацiя». Усi думки i навiть сни приходять до нас у виглядi картинок. Не тiльки i не стiльки у виглядi слiв чи фраз, а саме у виглядi образiв, що виникають у нашiй свiдомостi, – слова, якi ми вживаемо, – лише ярлички, якi ми навiшуемо на ту чи ту картинку. Вiльям Джеймс стверджуе, що ми можемо контролювати процес малювання цих картинок. Кожен iз нас – режисер та продюсер своеi власноi кiнокартини; якщо ми «знiмемо фiльм» про те життя, яким хочемо жити, i не дозволимо нiкому пiдiрвати нашу вiру, картинка оживе i стане реальнiстю. Кожен iз нас може зняти свiй «голлiвудський блокбастер». Дуже важливо зрозумiти, що ми справдi можемо контролювати свое сприйняття реальностi. Коли з нами стаеться якась подiя, наше сприйняття диктуе нам, як цей досвiд «рееструвати» – як позитивний чи як негативний. Такий процес «реестрацii» грунтуеться також на досвiдi, що передував цiй ситуацii. Є одна цiкава аналогiя, яка допомагае зрозумiти, про що йдеться. Ми вже встановили, що мислимо картинками. Так от, описана вище «реестрацiя» автоматично помiщае будь-яку з цих картинок у нашiй свiдомостi в раму – позитивну чи негативну. Наприклад, якщо в дитинствi мама лякала вас тим, що розлюбить i вiддасть до притулку, коли ви погано поводитиметеся, у вас сформуеться негативна «рама», у яку ви, найiмовiрнiше, помiстите своi майбутнi стосунки з жiнками. І якщо через багато рокiв дружина скаже вам: «Менi дуже неприемна ця твоя звичка, змiнися, будь ласка!», – запопадлива пiдсвiдомiсть одразу помiстить цю ситуацiю в раму стосункiв iз матiр’ю й допише дружинину фразу: «Менi дуже неприемна ця твоя звичка, змiнися, будь ласка, iнакше я розлюблю тебе й пiду до iншого!» Проведено силу-силенну дослiджень, якi показали, що щасливi та успiшнi люди мають власнi, спецiально створенi «картинки» й «рами». Безумовно, я не закликатиму вас постiйно бути позитивними, але можу сказати ось що: рами, у якi ви помiщаете свою iнформацiю, чи у нашому випадку «картини свiдомостi», справдi визначають дуже багато чого у вашому життi, якщо не все. Повернiмося на секунду до удачi, про яку ми говорили на початку книжки. Люди, якi вiрять у те, що вони щасливчики, вiдчувають, що iх чекае свiтле майбутне, що iхне життя буде позитивним, що з ними неодмiнно станеться щось хороше. Чи завжди це стаеться? Звiсно ж, не завжди. Але ось що треба розумiти: з плином часу це очiкування чогось позитивного, чогось хорошого стае передбаченням, яке автоматично здiйснюеться. І саме це допомагае тим людям, яких усi вважають щасливчиками, залишатися щасливчиками i далi, навiть коли в iхньому життi стаються невдачi або трагедii. Я хочу, щоб ви задумалися саме про це просто зараз, адже таке очiкування справдi важливе. Вiзьмiмо для прикладу двох людей iз рiзними «рамами» свiдомостi: людину, яка вiдчувае себе щасливчиком, i людину, яка вiдчувае себе невдахою. Ось у чiм рiзниця мiж ними. Припустiмо, вони обое потрапляють в автомобiльну катастрофу. Що говорить людина, яку всi вважають щасливчиком? Вона каже: «Слава Богу, я вижив у цiй катастрофi, це ж чудово! І, знаете, той, iз ким ми зiштовхнулися, виявився чудовим спiврозмовником i професiйним юристом. Менi вдалося налагодити з ним стосунки й довiдатися багато нового, коли трохи пiзнiше ми пiшли пити каву». А людина, яка вважае себе невдахою, зазвичай думае: «Боже, знову я вляпався в аварiю… Я постiйно втрапляю в халепу. Чому це завжди стаеться зi мною?» Щасливчик просто вiдзначае як свято те, що зостався живий, а невдаха постiйно плаче, що вiн – жертва обставин. Ви бачите, у кожного з них е вибiр рамок, у якi вони помiщають свiй свiт. Якщо повернутися до аналогii про картину й раму, стане очевидним, що потворна стара облiзла рама може зiпсувати будь-який шедевр. Саме так нашi давнi комплекси i створенi ще в дитинствi обмеження здатнi зiпсувати будь-яку ситуацiю, просто не даючи нам змоги робити неможливе. 3. Отже, наше сприйняття свiту, або система переконань, будуеться на картинках, кожна з яких свого часу «вiдбилась» у нашiй свiдомостi Саме наше сприйняття впливае на те, як формуються нашi думки та позицii стосовно явищ, якi нас оточують. Якщо вiрити Вiкiпедii, наше свiтосприйняття напряму пов’язане з «настроем, самопочуттям або напрямком думок». І тут ми пiдходимо до ключового моменту, який необхiдно дуже чiтко засвоiти: оскiльки ми можемо контролювати свое сприйняття довколишнього свiту, ми можемо також контролювати нашi думки, настрiй i наше ставлення до життя. Чому це так важливо? Багато хто скаже вам, що звик довiрятися почуттям i емоцii диктують нам ту чи iншу лiнiю поведiнки. Одначе насправдi це не зовсiм так. Це не так, бо тi почуття, якi ми вiдчуваемо i якi спонукають нас чинити так чи iнакше, iснують не самi по собi, а визначаються нашими думками i настроем. Отже, якщо ви думаете, що в основi всього лежать саме почуття, знайте: це не так! Почуття створюються думками. Наведу приклад: Офiцiант у ресторанi переплутав ваше замовлення i принiс вам не ту страву. Ви розгнiванi i ледве стримуетеся, щоб не надавати офiцiантовi копнякiв. Коли вам кажуть: «Заспокойся, навiщо затiвати бiйку?», – ви аргументуете свою позицiю так: «Вiн винен, вiн мене розсердив, гнiв керуе моiми вчинками, тому я його вiдлупцюю!» По сутi, ви вiддаете контроль над своею поведiнкою власним емоцiям. Виходить, що будь-яка дрiбниця може вивести вас iз себе, i вiд цього страждаете i ви, i люди навколо. «Що ж удiеш, – думаете ви. – Така в мене вдача. Я дуже емоцiйний!» Одначе те, що у вас е емоцii, анiскiльки не означае, що iм треба потурати. Дуже часто люди вважають аксiомою те, що iхнi почуття та iхня поведiнка визначаються виключно життевими ситуацiями, у яких вони опиняються. Наведу ще один приклад. Припустiмо, одна молода спiвробiтниця постiйно вiдчувае страх i стрес та думае, що це вiдбуваеться вiд того, що в неi забагато роботи. Але таке пояснення неправильне й неповне, у ньому не врахована важлива складова частина процесу. Якщо ми повернемося до схеми – мiж ситуацiею, досвiдом, подiею (завалили роботою, висувають надто високi вимоги) i вiдчуттям патологiчного страху (або стресом) е ще один украй важливий пiдпроцес. Наша героiня обмiрковуе ситуацiю, що склалася, i рiзними способами ii iнтерпретуе. На пiдставi минулого досвiду вона «рееструе» цi обставини як негативнi, кажучи собi: «Я маю зробити цю роботу вчасно, iнакше мене звiльнять, це так жахливо, що на мене стiльки всього звалили, я просто не впораюся!» Вона може й далi так мiркувати, спрямовуючи своi думки в таке русло, що стае просто заручницею стресу та патологiчного страху. Якби ii минулий досвiд (наприклад, ii колись уже звiльнили за невчасне виконання завдання) не став би такою негативною рамою, картина «у мене багато роботи» могла б мати iнший вигляд: «У мене багато роботи – це чудовий спосiб показати, яка я органiзована й продуктивна!» Як же змiнити своi «рами», i чи можливо це? Потерпiть трiшки – i я дам вам вiдповiдi на обидва запитання! Отже, дуже важливо навчитися усвiдомлювати те, що нашi емоцii викликаються нашими думками, якi, у свою чергу, будуються на нашому сприйняттi свiту (чи на наших переконаннях), що породжуеться ситуацiями, у якi ми потрапляемо протягом життя. Той внутрiшнiй дiалог, який ми ведемо щодня самi з собою, справляе величезний вплив на почуття та емоцii, що ми вiдчуваемо, а зовсiм не навпаки. 4. Емоцii (почуття), якi ми вiдчуваемо, зрештою ведуть до рiшень, якi ми приймаемо Я вже неодноразово говорив, що ми – господарi своеi долi, бо вона будуеться на основi рiшень, якi ми приймаемо. Ми можемо приймати будь-якi рiшення, але iнодi самi себе зупиняемо. Як? Власними емоцiями. Як ми побачили вище, емоцii – це продукт нашого сприйняття в третьому поколiннi (сприйняття – думки – емоцii). Очевидно, щоб змiнити продукт, треба змiнити його джерело. Інакше кажучи, оскiльки ми не можемо впливати напряму на почуття (точнiше, це просто не мае сенсу), нам залишаеться змiнити свое сприйняття (чи переконання). Наприклад, ви надумали скинути вагу. Чудово! Але це рiшення без змiни сприйняття свiту нi до чого не приведе. Так, ви сiли на дiету, але сприймаете свiт iз позицii товстуна, як i досi. Ви досi вважаете, що, навiть почавши менше iсти, все одно зостаетеся товстуном. (І це ще найнейтральнiше слово з усiх, якими нагороджують себе люди з надмiрною вагою, що стали на шлях боротьби за стрункiсть.) Якщо ви почуваетеся товстуном i негативно iнтерпретуете свiй стан, хiд ваших думок буде, скорiш за все, такий: «Я товстий (товста), а товстi люди – потворнi й нi на що в життi не здатнi! Чи iси, чи не iси, однак бридко дивитися на себе в дзеркало». Це зрештою призведе до виникнення додаткових негативних думок та емоцiй, якi наштовхнуть вас на рiшення: «Та грець iз ним, iз тим схудненням! Усе одно нiчого не вийде… Як був (була) потворою, так i зостануся». Рiшення, прийняте без належноi пiдтримки свiдомостi, безслiдно тане; жодного впливу на вашу поведiнку воно не справляе, тож усе повертаеться до точки старту. Хiба що у ваше мислення додалась iще одна негативна «рама»: «Дiети не працюють – якщо вже ти гладкий, змирися з цим!» Оскiльки нашi рiшення визначають нашу поведiнку, нашi вчинки та iхнi наслiдки, менi здаеться, що це найпростiше й найлогiчнiше пояснення всього, що ми робимо чи не робимо в нашому життi. Пам’ятаете приклад про щасливчика, невдаху й аварiю? Дослiдження показали, що люди, якi налаштовують себе на те, що iм неодмiнно пощастить, i справдi щасливчики! Здебiльшого щасливчики переконанi, що iх чекае свiтле майбутне. У них висока самооцiнка, i часто цi очiкування не дають iм змоги занепасти духом у разi невдач або труднощiв, а також забарвлюють iхне спiлкування з iншими в теплi тони. Тому важливо, щоб ми не дали своiй самооцiнцi знизитися. Якщо бачити все в чорних тонах – таким i буде ваше життя, оскiльки вашi емоцii будуть теж, мов чорна хмара, змушуючи вас приймати рiшення, грунтованi виключно на негативних передумовах. Дозвольте менi прояснити свою позицiю так: ступiнь негативу чи позитиву у вашiй оцiнцi якоiсь подii е, зрештою, ступенем негативу чи позитиву в рiшеннях, що ви iх приймаете. Цiкаво, що й той, й iнший тип мислення (позитивний i негативний) – несвiдомi й працюють, так би мовити, автоматично. Дуже важливо запам’ятати це, адже зараз ми пiдходимо до головноi хорошоi новини… Кожен iз нас насправдi може впливати на процес власного мислення! Поза сумнiвом, перша причина того, що люди не досягають поставлених цiлей, полягае в дисонансi мiж iхнiми шаблонами мислення i тим, чого вони хочуть досягти. Про що я? Про брак того, що зазвичай називають термiном «конгруентнiсть».[3 - Конгруентнiсть (у психологii) – мiра вiдповiдностi Я-реального Я-iдеальному. Стан цiлiсностi та повноi щиростi, коли всi частини особистостi працюють разом, переслiдують едину мету. Наприклад, якщо особистiсть вiдчувае, думае i робить одне й те саме, у цей момент часу таку особистiсть можна назвати конгруентною.] Виходить, що мети не досягають, коли: • сприйняття; • переконання; • думки; • емоцii; • рiшення; • дii людини не узгоджуються мiж собою. Інакше кажучи, свiдомiсть i пiдсвiдомiсть людини працюють не синхронно. Не лякайтеся! Я не збираюся заводити вас у хащi психологiчних термiнiв. Усе дуже просто. Ось усе, що вам слiд знати про свiдоме й пiдсвiдоме. По-перше, у нашiй свiдомостi вiдбуваються свiдомi й пiдсвiдомi процеси. Свiдомi дii – це тi, якi ви здiйснюете, усвiдомлюючи iх i знаючи про те, що ви усвiдомлюете це. Наприклад, якщо ви голоднi, ви думаете про iжу. Ви це усвiдомлюете. Або ви запiзнюетеся на важливу зустрiч i думаете: «Ой, я ж запiзнюся!» – ви усвiдомлюете, що запiзнюетеся. Або ви думаете: «О! Яка гарна ця картина!» Ви думаете про це свiдомо. А от у своiх пiдсвiдомих думках ви не усвiдомлюете. От така хитрiсть! Успiшнi люди – чи то зiрки спорту, музики, видатнi бiзнесмени чи передовi вченi – зумiли змусити свою свiдомiсть i пiдсвiдомiсть працювати разом на досягнення успiху. Бiльшiсть людей не користуються цим секретом – iхнiй потенцiал так i залишаеться нерозкритим, бо вони не розумiють, як працюе iхня свiдомiсть. Як я вже сказав, у нашiй свiдомостi вiдбуваються два глобальнi процеси мислення – свiдомий i пiдсвiдомий. Якщо ми навчимося контролювати обидва цi процеси й робити так, щоб вони вiдбувалися узгоджено, або конгруентно, ми зможемо досягнути таких успiхiв, про якi навiть не мрiяли. І це особливо важливо, бо ми вкрай рiдко це усвiдомлюемо. Свiдомiсть та пiдсвiдомiсть працюють неузгоджено! Скорiш за все, ви вже знаете, що наша «свiдома» частина мае обмеженi можливостi для збереження iнформацii. Дослiдження показали, що ми можемо запам’ятати приблизно сiм (iнодi трохи бiльше, iнодi трохи менше) iнформацiйних згусткiв в окремо взятий вiдтинок часу. Саме тому в бiльшостi краiн телефоннi номери розбивають на невеликi групи з двох-трьох цифр. А що ж вiдбуваеться за фасадом тих семи iнформацiйних пучкiв, якi ми свiдомо записуемо у свою пам’ять? Хороше запитання! Очевидно, дуже багато – хтось же мае контролювати биття серця, процеси травлення, реакцiю органiзму на зовнiшню температуру, дихання та iншу роботу парасимпатичноi нервовоi системи. Як ми керуемо автомобiлем, навiть не думаючи про те, що ми при цьому робимо? Хто вiдповiдальний за прийом та обробку мiльярдiв iнформацiйних пучкiв, що надходять ззовнi? Це наша пiдсвiдомiсть, чи, як кажуть деякi психологи, несвiдоме – те, що не перетинаеться зi свiдомим. Одначе це не означае, що ця частина нашого мислення неактивна. Вона активна навiть тодi, коли ми спимо. Дослiдження пiдсвiдомоi частини нашого мислення дали вражаючi результати: деякi пацiенти, що перебували пiд час операцii пiд загальним наркозом, пам’ятали все, що говорилося в операцiйнiй. Незважаючи на свiй непритомний стан, вони могли викликати з пам’ятi розмови лiкарiв, цi розмови записувалися в iхнiй пiдсвiдомостi. Як я вже сказав, схема iлюструе те, що, опинившись у якiйсь ситуацii, ми отримуемо певний досвiд; коли з нами вiдбуваеться якась подiя, усе це записуеться в пiдсвiдомостi – незалежно вiд того, думаемо ми про це чи нi. Мозок контролюе тисячi тiлесних функцiй, кожну мiлiсекунду приймае та обробляе астрономiчну кiлькiсть iнформацiйних потокiв, i, що особливо, як на мене, цiкаво, – вiн робить це без будь-якого свiдомого контролю з нашого боку. Дуже важливо зрозумiти: якщо все, що нас оточуе, усе, що ми вiдчуваемо, усе, що ми бачимо й чуемо, записуеться, то зрештою це перетворюеться в переконання – хорошi чи поганi, але зовнiшнього контролю все це не потребуе. Це не означае, що ви не можете контролювати тих процесiв, просто зовнiшнiй контроль iм не потрiбен. Ось iще цiкава новина: пiдсвiдомiсть нiколи не забувае, як здiйснювати ту чи ту дiю, вона взагалi нiчого не забувае. Свiдомiсть може забути, пiдсвiдомiсть – нiколи. Та ось що важливо: пiдсвiдомiсть тiльки тодi стае ефективним iнструментом досягнення успiху, коли пам’ятае лише те, що збiгаеться з нашими iнтересами. Це вiдбуваеться не завжди. Оскiльки ми переживаемо негативнi емоцii та потрапляемо в небажанi ситуацii, – пiдсвiдомiсть, звiсно ж, запам’ятовуе i це й контролюе нашу поведiнку вiдповiдним чином, коли ми потрапляемо в аналогiчнi ситуацii, коли з нами стаються схожi подii i коли ми набуваемо подiбного досвiду. Усе це зрештою приводить до формування переконань. Кожна наша реакцiя на зовнiшнiй подразник запускае хiмiчну реакцiю в нашому тiлi, тому нашi думки мають принципове значення не тiльки для свiдомоi частини нашого розуму, а й для пiдсвiдомоi. Пiдсвiдомiсть – такий собi наш вiрний асистент, який зробить усе, що йому накажуть. Але подумайте: якi накази ви вiддаете своiй пiдсвiдомостi? Знов-таки, бiльшiсть людей не думае про пiдсвiдомiсть, а пiдсвiдомiсть робить тiльки те, що пiдкаже iй досвiд. А якщо у вашому життi було багато розчарувань, вгадайте-но з трьох спроб, як поведеться пiдсвiдомiсть? Ваше свiтосприйняття не буде позитивним, i таким чином ви, урештi-решт, видасте вашiй пiдсвiдомостi «лiцензiю» на негатив. Наприклад, ви можете сказати: «Я вартий найкращого!» І тут-таки ваша пiдсвiдомiсть посмiхнеться вам в обличчя: «Ти? Згадай свое минуле – нiчого ти не вартий!» Який, на вашу думку, буде результат? Якщо ви не зупинитеся на хвилинку, аби подумати й прислухатися до голосу пiдсвiдомостi, вас завше переслiдуватиме легке вiдчуття невлаштованостi, вам завжди здаватиметься, що ви щось випустили з уваги, i це приведе вас до непослiдовностi в дiях. Цим i пояснюеться, чому ми почуваемося нiяково, коли дивимося в дзеркало й намагаемося сказати своему вiдображенню щось хороше. Отже, конгруентнiсть (або «вiдповiднiсть») – це такий стан, коли наша свiдомiсть, наша пiдсвiдомiсть i наша поведiнка дiють синхронно, усе ваше iснування пiдкорене досягненню поставленоi мети. Сприйняття визначае нашi думки, думки – емоцii, емоцii – рiшення, а рiшення – дii. І всi ланки цього ланцюга узгодженi! Це дуже важливо, бо саме прийняття рiшень визначае, до яких дiй ми вдаватимемося, а вони визначають, яким буде наше подальше життя.[4 - Детальнiше про це ви можете прочитати в книжцi Ентонi Робiнса «Безмежна сила» («Unlimited power»). (Прим. авт.)] Наш мозок складаеться з мiльярдiв клiтин i нейронiв, мiж якими кожну мiлiсекунду виникають мiльйони взаемозв’язкiв, породжуючи думки, iдеi, рiшення. І, згiдно з результатами дослiджень, кiлькiсть можливих одночасних зв’язкiв мiж нейронами перевищуе кiлькiсть атомiв у Всесвiтi. Так, можливо, вам доведеться прочитати цю фразу знову. Вона стверджуе, що люди мають практично необмежену свободу творчостi й необмежену здатнiсть розв’язувати проблеми. Ми маемо потенцiал, про який самi навiть не здогадуемося, саме тому я вважаю, що можливо все. Я хочу пiдкреслити, що ми самi штучно обмежуемо себе, не використовуючи цього прекрасного дару – сили нашого розуму. Можливо, зараз ви вже думаете: «Так, Джоне, усе це так! Я все зрозумiв! Та все ж у своему життi я рiдко досягаю того, чого хочу!» Я розумiю вас, чудово розумiю! І повторюю вам: уся причина – у внутрiшньому конфлiктi. Ви намагаетеся чогось досягнути, цього не стаеться, i ви змiнюете лiнiю поведiнки. Здавалося б, усе правильно. Одначе ваше мислення зосталося таким, як i ранiше. І що ж? Нiчого! Якщо ви хочете змiнитися зовнi, необхiдно змiнитися внутрiшньо. Тобто – змiнити тип мислення. Подивiться на те, у якому становищi ви перебуваете. У якому будинку живете, на якiй роботi працюете, скiльки грошей у вас на рахунку в банку, хто вашi друзi, який ваш духовний стан, яке здоров’я, i запитайте в себе – чи влаштовуе мене це? Бiльшiсть людей, навiть цiлком успiшних, скаже, що намагаеться змiнити стан речей. Але ось у чiм хитрiсть! Якщо ви намагаетеся змiнити свое життя, i нiчого не виходить, це означае, що вас паралiзував саме внутрiшнiй дисонанс. Вашi думки про змiни звучать не на тiй частотi, на якiй звучать самi змiни. Отже, якщо ви справдi хочете змiн, ось найголовнiша новина на цю годину: у кожноi проблеми апрiорi е розв’язання, але розв’язання ваших проблем нiколи не перебувають на тому самому рiвнi мислення, що й дii, якi привели до теперiшньоi ситуацii. Як сказав Ейнштейн, iстотнi життевi проблеми не можуть бути розв’язанi на тому самому рiвнi мислення, який у нас був, коли ми створювали для себе цi проблеми. Звернiть увагу: ця фраза наголошуе на тому, що тягар розв’язання наших проблем лягае саме на нашi плечi. Я вважаю, що це важливо. Якщо ми хочемо здiйснити змiни, якi нам необхiднi, ми зрештою маемо змiнити наше мислення. Левова частка наших думок, до речi, не така вже й погана, але е й такi моменти, яких конче треба позбутися, позаяк вони пiдривають нашi життевi сили. Багато людей навiть не усвiдомлюють, що думки, якi в них е, викликають той-таки згубний дисонанс. Отже, подивiмося на негативнi думки, якi заважають вам досягнути своiх мрiй, i про iснування яких ви, можливо, i не здогадувалися. «Не всi думки однаково кориснi…» Думаю, ви розумiете, що не всi переконання й думки, якими наповнена наша голова, нам допомагають. Багато з них, навпаки, руйнiвнi i шкiдливi. Наприклад, якщо ви переконанi, що можете лiтати без усяких додаткових пристосувань, то iснуе велика ймовiрнiсть, що, вистрибнувши з вiкна, щоб спробувати свое вмiння, ви скрутите в’язи. Або якщо ви вiрите, що можете пiдняти вагу в 10 разiв бiльшу за свою (як умiе мураха), можна надiрватися чи й зовсiм зламати хребет. Тож якщо ви вiрите в те, що нiчого не вартi, це призведе до депресii, постiйного вiдчуття власноi непотрiбностi й того, що ви поводитиметеся як нiкчемна людина. Саме тому ми повиннi ретельно вiдстежувати своi думки, оскiльки вiд них багато в чому залежить наше життя. І зрозумiти це – перший крок на шляху до змiн, а значить, i до того, щоб зробити неможливе можливим. Але перед тим як з’ясувати, звiдки в нашiй головi народжуються негативнi переконання, дозвольте озвучити кiлька важливих коментарiв. На жаль, негативнi думки набагато бiльш руйнiвнi й небезпечнi, нiж вважае багато людей. Наприклад: 1. Негативнi думки найчастiше не реальнi i навiть не логiчнi. Цi думки не сприяють процесу осмислення (розумiння) – вони лише посилюють стрес, невдоволення собою i напругу. 2. Негативнi думки нищiвнi й руйнiвнi для людини. Вони не дають рухатися вперед, переконуючи в тому, що ми нi до чого не здатнi й нiкчемнi. 3. Негативнi думки часто з’являються автоматично (через закладенi з дитинства механiзми мислення) i потiм осiдають у пiдсвiдомостi. Як вiдомо, пiдсвiдомiсть працюе незалежно вiд нашого мислення, тому негатив пронизуе нас зсередини без нашого вiдома. 4. Негативнi думки мають руйнiвний вплив на наше здоров’я. Думаю, для вас не секрет, що стрес – причина бiльшостi серцевих нападiв, iнсультiв, гiпертонii, головного болю, алергiй i шкiрних захворювань. Численнi дослiдження пiдтверджують психосоматичну природу багатьох хвороб: негативнi думки i стрес змушують наше тiло страждати i виражати це страждання единим знайомим йому способом – через бiль i рiзноманiтнi розлади. 5. І, нарештi, негативнi думки не дають нам повнiстю розкрити свiй потенцiал. Пам’ятаете дослiдження, яке я згадував вище? Професор Еллiс Айсен говорить: «Навiть невеликi iн’екцii позитиву роблять людину витривалiшою, розумнiшою i продуктивнiшою». Залишаеться лише здогадуватися, до чого призводять невеликi (або великi) iн’екцii негативу. Адже часто негативом, на жаль, наповнене наше життя! Стае зрозумiло, чому негативнi думки чинять настiльки руйнiвний вплив на людину. Але виникае питання: якщо вони справдi такi небезпечнi, чому ж стiльки людей дозволяють негативу буквально випалювати себе зсередини, i нiчого не роблять? Прекрасне запитання. Я сам думаю про це вже багато рокiв. Й ось до якоi вiдповiдi я дiйшов. Вiдповiдь ця максимально наближена до реальностi й трохи лякае, бо стосуеться кожного з нас. Почасти, менi здаеться, корiнь проблеми криеться в тому, що ми як суспiльство за останнi двадцять рокiв (особливо в захiдних краiнах) настiльки «наiлися» так званого «позитивного мислення» i вiдповiдних технiк, що просто перестали звертати увагу на черговi заклики лiкарiв «мислити веселiше». Крiм того, нiкому вже не хочеться мати вигляд недоумка, що лякае колег в офiсi позитивними гаслами чи веде сам iз собою «дзеркальнi» бесiди про те, що «усе буде добре, мiй чемпiоне!» Але е у цiеi проблеми й iнший корiнь. На щастя, у нашому свiтi не так багато людей, якi сiють зло. Справжнiх «породжень пекла», слава Богу, видно з першого погляду. І вони не горлають про це на кожному кроцi, бо суспiльство дуже насторожено ставиться до будь-яких проявiв агресii i негативу. Саме тому «легкий налiт» негативу помiтити в комусь досить складно, а в собi – i взагалi неможливо. А як виправити те, чого не бачиш сам у собi (особливо якщо воно криеться у пiдсвiдомостi)? Найчастiше в колективi знаходиться одна «злюка» чи один «песимiст», а решта вважають себе «реалiстами», не помiчаючи негативних думок i переконань у самих собi. Негативнi шаблони мислення Зараз я хотiв би поговорити про найпоширенiшi шаблони негативного мислення й поведiнки. І прошу вас запитати себе: чи зустрiчаються цi явища в моему щоденному життi? Вiдповiдайте собi вiдверто, поговорiть зi своiм персональним «Я», яке приховане в глибинi душi. Зiзнатися собi вкрай важливо, адже це означае початок змiн на краще. Але в той же час не впадайте в крайнощi i не рвiть на собi волосся зi словами: «Боже, як я помилявся! Я зiпсував собi життя!» Так, можливо, ви самi методично «пiдкладали собi свиню» в минулому. Але ми детально обговоримо з вами, як позбутися кожного з наведених нижче шаблонiв. Тому що це – можливо! Дослiдження вчених показали, що позитивна думка мае силу, яка в 100 разiв перевищуе силу думки негативноi, – значить, у наших з вами руках завжди буде потужнiша зброя. ШАБЛОН ПЕРШИЙ Іррацiональне мислення Цей шаблон означае, що ви робите висновки iз ситуацii, не проаналiзувавши чи не прийнявши до вiдома логiчнi пояснення або докази того, що вiдбуваеться. Наприклад, ви щиро вважаете, що пан Х замислив проти вас щось недобре й тiльки й чекае, як вас пiдставити. Начебто доказiв цього немае, його поведiнка нiяк не пiдтверджуе ваших думок, але ви всупереч усьому переконанi, що вiд пана Х слiд триматися якомога далi, а ще краще – завдати йому удару на випередження. Або, побачивши людину на тонованому «Мерседесi», ви подумки записуете його до мафii. Або, зауваживши, що хтось розмовляе неподалiк i всмiхаеться, коли дивиться у ваш бiк, ви вирiшуете, що вiн смiеться з вас чи розпускае про вас плiтки. Цей шаблон мислення небезпечний тим, що вiдривае вас вiд реальностi i змушуе дiяти на пiдставi власних домислiв, а не реальностi. ШАБЛОН ДРУГИЙ Чорно-бiле мислення Подiливши свiт на чорне та бiле, людина просто не бачить iнших кольорiв i вiдтiнкiв. І якщо в певнiй ситуацii щось пiшло не так, вона автоматично вважае це провалом. Любитель чорно-бiлого мислення завжди дуже радикальний воцiнках: «Якщо я не зробив чогось iдеально, я зазнав поразки. Краще було й не починати». Такi думки викликають дочасне старiння, призводять до депресii i навiть до виразки шлунка. ШАБЛОН ТРЕТІЙ Нездоровi узагальнення У таких людей одна негативна подiя зразу перетворюеться на глобальну схему всього життя: «Я йому не сподобалася! Усе, я так i знала, що мене нiхто i нiколи не полюбить!» Або: «Іван знову обiйшов мене й обiйняв посаду директора департаменту. Не свiтить менi в цьому життi пiдвищення по службi. Так i сидiтиму вiчно звичайним продавцем». І нiщо вже не може переконати таку особу, що минулi подii – лише поодинокий випадок. Або випадок у низцi подiбних, але наступного разу можна буде зробити iнакше. ШАБЛОН ЧЕТВЕРТИЙ «Так мае (не мае) бути!» Занадто часто такi люди будують свое життя, спираючись на певнi правила (походження яких часом просто незбагненне), i не готовi хоч на крок вiдступити вiд аксiом. «У справдi талановитих господинь страви виходять iз першого разу. А у мене руки не звiдти ростуть…» «Усi розумнi хлопцi вступають до унiверситету на бюджет, а я, видно, розумом не дорiс…» «Мене мають поважати вже тому, що я – начальник вiддiлу!» Невiдповiднiсть установленим нормам викликае в людини не просто розчарування, а й презирство, якщо не огиду, до самоi себе. Але е в цього шаблону й ще один бiк. Мотивуючи себе винятково фразами типу: «Ти повинен сiсти на дiету, подивися на себе!» або «У твоему вiцi вже треба бути одруженим!», – любителi стандартiв викликають у собi лише невдоволення, вiдчуття, що вони не вiдповiдають навколишньому свiту. Не дивно, що такий пiдхiд не працюе i призводить лише до саморуйнацii, бунтарства i дiй «на зло». ШАБЛОН П’ЯТИЙ Ментальний фiльтр, або вибiркове мислення Крiзь подiбний фiльтр, що спотворюе картину свiту, у людини проходить лише частина подiй. Наприклад, презентацiя перед групою з десяти осiб у дев’яти з них мала схвальний вiдгук. І лише один зi слухачiв висловив свое незадоволення або критичне зауваження. Промовець з вибiрковим мисленням кiлька днiв перебуватиме у пригнiченому станi через незадоволення одного, при цьому забувши про дев’ять схвальних вiдгукiв. Загалом людина сама обирае, на чому концентрувати свою увагу, та, на жаль, зазвичай думае вона не про позитив. ШАБЛОН ШОСТИЙ Применшення заслуг або позитиву Люди з поведiнкою за таким шаблоном рiдко розповiдають про своi досягнення й рiдко згадують позитивний бiк подiй. Вони щиро вважають, що хорошi результати – це щось звичайне, щось iз серii: «Так може будь-хто, нема чим пишатися». Єдине, про що думають такi люди, – провали та поразки пiд гаслом: «Як ти мiг так помилитися? Це ж i дитина може!» Цей шаблон не такий смертельний, як багато iнших, але здатен по-справжньому отруiти життя, забравши з нього радiсть перемог i задоволення вiд похвали. ШАБЛОН СЬОМИЙ Схильнiсть до пророкувань Цей шаблон був би навiть корисним, якби вiдображав реальну сутнiсть речей. Але нi, власник цього шаблону завжди пророкуе всiм провали й поразки: «Я просто впевнена, що це побачення перетвориться на справжнiй жах!» Або: «З моiми здiбностями ця спiвбесiда точно стане мукою»… І найстрашнiше в тому, що для подiбних прогнозiв йому чи iй не потрiбнi факти й прикмети, – це передбачення народжуеться саме нiзвiдки перед будьякою важливою подiею. ШАБЛОН ВОСЬМИЙ Логiка емоцiй Цей шаблон називаеться так саме тому, що единим логiчним обгрунтуванням подiй людина вважае своi емоцii. Ми перекладаемо провину за власнi переконання з розуму на почуття (якими нiбито, на думку багатьох, не можна керувати – а значить, людина стае заручником своiх емоцiй). «Я постiйно почуваюся винним, мабуть, я зла й небезпечна людина i когось весь час кривджу…» «Вiдчуваю, що нi на що не здатний – напевне, так i е. Емоцiй не надуриш…» ШАБЛОН ДЕВ’ЯТИЙ Чiпляння ярликiв Це – продовження чорно-бiлого мислення. Тiльки вiдбуваеться воно за такою схемою: Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (http://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=22579453&lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом. notes Примiтки 1 Персонаж поеми М. В. Гоголя «Мертвi душi». 2 Вiльям Джеймс (William James) був одним iз головних прибiчникiв вiдходу вiд психологii, що грунтувалася на фiлософii детермiнiзму; багато хто вважае його батьком американськоi психологiчноi школи. (Прим. авт.) 3 Конгруентнiсть (у психологii) – мiра вiдповiдностi Я-реального Я-iдеальному. Стан цiлiсностi та повноi щиростi, коли всi частини особистостi працюють разом, переслiдують едину мету. Наприклад, якщо особистiсть вiдчувае, думае i робить одне й те саме, у цей момент часу таку особистiсть можна назвати конгруентною. 4 Детальнiше про це ви можете прочитати в книжцi Ентонi Робiнса «Безмежна сила» («Unlimited power»). (Прим. авт.)