На руках Ольга Сокол-Торська Що робити, коли життя ставить тебе перед важким вибором: вiддатись долi чи самiй обирати свою дорогу? Залишити рiдну краiну та шукати щастя на чужинi чи залишитись вдома та нарiкати на тяжке життя? Тема емiграцii зараз як нiколи е актуальною: дехто з легкiстю залишае домiвку, шукаючи перспектив та розвитку, а хтось не може собi уявити, як це поiхати, залишити все, до чого звик. Повiсть «На руках», можливо, дасть вiдповiдi на цi питання, а може, породжуватиме новi. У книгу також включене оповiдання «Життя на фотографii», яке покаже нам одну велику любов тривалiстю в життя. Ольга Сокол-Торська На руках На руках (Повiсть) Вiн нiс трирiчну дiвчинку на руках, а серце обливалось кров’ю. Чому це саме вiн, чому це сталось з ним, з його сiм’ею, навколо дим туман, а вона у нього на руках. Дружина вже довгих три роки не могла прийти до тями, як вiн не боровся, вона не пiддавалась, двi чорнi хмари зависли над iх будинком та лили проливний дощ, ще трохи захлинеться все довкола вiд грязi та багнюки, але вiн таки ii кохав, таку жорстоку, безпорадну, егоiстичну, може в тому була також його вина, що все так сталось, не можна звинувачувати ii. Але те, що вiн зробив, вiн робить зараз заради неi, вiн жертвуе дитиною заради неi, Бог добрий i в них ще будуть дiти, правда, якщо вiн вiддасть ii, свою дочку, у дитячий будинок, то потiм може забрати чиюсь здорову дитину, так чиюсь, але здорову, i його дружинi вже не доведеться, так страждати, але чи страждатиме вона вiд розлуки iз своею дочкою, про це вiн, на жаль, у той момент не думав, розум був затьмарений болем та вiчним спогляданням мук своеi дружини, i дитини, рiдноi краплини, якiй вiн дав життя, хоч й так невдало, нiс на руках, чим скорiше йшов до цiльового пункту призначення та тонув у сльозах. Це було iх спiльне рiшення, але аби дружина не накоiла дурниць, вiн змушений був дати iй снодiйне. Три роки назад все було безхмарно, ну майже безхмарно, якщо не зважати на розпад союзу та перебудову усiеi системи життя. Нехай без свого житла, але вони не боялись починати свое нове спiльне подружне життя разом iз пробудженням вiльноi незалежноi Украiни, хотiли брати позику, однак не наважились втягуватись у банкiвськi перепитii так нестабiльноi економiки. Доводилось винаймати житло, до болю знайоме всiм вiдчуття, коли платиш не за свое, а за чуже, а в душi плекаеш надiю на краще. Що могло бути тодi iх розрадою, тiльки вони удвох один одному, пройти крiзь смуток та бiль вiд втрати мами Любовi, яка померла вiд раку, i всi кошти з продажу квартири пiшли на ii лiкування. Батько ж давно жив десь у другому свiтi з iншою сiм’ею. Батькiвськоi любовi Стахiй також не знав, батьки загинули в аварii. Той день йому не хочеться згадувати, единою розрадою була бабуся… І чомусь знову сиплеться на них ця злива. Ну хiба що було трохи сонця, коли вони дiзнались, що Люба вагiтна. Життя плило швидким потоком, вона займалася шиттям, працювала у мiськiй фабрицi, а вiн займався ремонтами. І чомусь була так вiдчутна рiзниця мiж бiдними i багатими, яка тягнулась крiзь столiття i чомусь нiяк не могла зникнути. А тепер сонце на iх виднокрузi, так легко не буде, але ж дитя, це наше майбутне. Але, на жаль, сонце зайшло, як тiльки Надii виповнилося 1,5 року. Люба почала помiчати на тiлi доньки почервонiння на тiлi у зонi спини, маленьке тiльце не було пристосоване до хвороби, вiд болю донька не могла ходити, лише лежати. Всi заощадження сiм’я пустила на лiкарiв та лiкування. Виявилось, що це хвороба Бехтерева. Лiкарi тiшили лише одним, що хвороба як з’явилася раптово, так i щезне раптово, але от коли, нiхто не знав i не намагався пророкувати. Це був удар нижче пояса, iнвалiднiсть у пiвтора року. Що робити i за що це iм. Зарплати ледве вистачало на оплату житла, всi грошi йшли на лiкування. Люба вже не ходила на роботу, робила якiсь замовлення вдома та доглядала за донькою, яка тепер могла одне – лежати. Постiйнi сварки, Стахiй почав зриватися, часто приходив напiдпитку. Одного разу вiн помiтив, як дружина тайкома п’е заспокiйливе, аби якось втамувати душевний бiль, який не втамуеш жодним таким методом. Люба зламалася, вона втратила вiру, перестала ходити до церкви, закрилась у собi, уже й перестала шити. Життя втратило сенс, нiщо не тiшило, навiть ця дитина. До коханого жеврiла лише далеко iскорка кохання. Так тривало уже пiвтора року, i ось одного дня Стахiй не витримав. Прийшовши стомлений з нiчноi змiни, весь у пилюцi, не встигнувши привести себе до ладу пiсля втомливого дня ремонту у замiському будинку якогось новоспеченого олiгарха, вiн не витримав i промовив: – Я не можу дивитись на тебе, я втоплюю бiль в алкоголi, але втопити не можу, бо шкода грошей та здоров’я. Моя душа розриваеться, ти згасаеш на очах, вiдчай давить i мене. Ми намагалися. Я знаю, ти теж про це думала. Але я озвучу це першим, аби ти не почувала себе винною. Це едине вiрне рiшення, це спiльне рiшення, Бог нам пробачить. Ми… – Закрий рот, як ти можеш так думати. Це наша донька, ми… повиннi… – Це зробити? Так, ти це хотiла сказати, ти не можеш цього сказати, ти не маеш сили, а я маю силу вимовити цi слова за нас двох… Сльоза покотилася по ii обличчi, вони увiйшли до великоi кiмнати, у якiй давно вже не приймали гостей, у якiй ночували, шили одяг, вiдпочивали, думали, плакали… Маленька Надiя спала та вкрадала надiю у своiх батькiв, забрала усе святе, що було в них та сховала у своему серцi. Душа розривалась на шматки. Чому Бог не спуститься з небес i не вирiшить усi проблеми? Невже вiн про них забув, а може Вiн випробовуе тих, кого любить, тих, якi тепер заслiпленнi чорною скорботою, нестачею грошей, несправедливiстю цiлого свiту, тягарем нездiйснених надiй… Стахiй домовився про все у п’ятницю. Вiн звiльнився скорiше з роботи. Вiн не думав, що цей день настане так швидко, а за ним день розлуки з дочкою. Чоловiк нiс ii, делiкатно тримаючи та наспiвуючи якусь незрозумiлу сумну пiсню, нiс востанне, у присмерку, щоб нiхто не бачив його сорому, його страху, його розпачу, його болю, його утрати. Дверi вiдчинив директор. Це був сивий старий дiдусь рокiв 65. Привiтався, та запровадив свого вiдвiдувача до кiмнати, у якiй було лiжко, маленький столик, та самотнiй кактус на пiдвiконнi. – Залиште ii тут, – промовив. Зараз зробимо лад з документами, i будете вiльнi… Цi слова вкололи у саме серце, як шипи того одинокого кактуса. Свобода ця дала не легкiсть, а спустошення i ув’язнення совiстi на довгi роки. – Я… я…, – говорив не виразно та з хрипом в голосi, я хотiв би попросити Вас, якщо можна, аби вона, Надя, була з iншими дiтьми, тобто не сама, аби вона не була сама у цiй кiмнатi, незважаючи на ii стан, аби мала контакт з дiтьми… – Повiрте, самотнiсть iй вже не буде страшна…, – сказав директор. Життя котилося своiм колесом, так, як завжди та всюди. Ранне сонце вставало, купало промiння у водах блискотливого ставка, та знову блукало на видноколi iншоi частини планети. Самотнiсть, розлука, чому все так? Такi питання кололи серце малого дiвчати, i ще цей вiзок, який не дае змоги поворухнутися, единою розрадою були вивiльненнi руки, якi рятували, давали надiю, вселяли вiру. Турботливi слова старенькоi бабусi виховательки не дали цiй маленькiй дiвчинцi загубитись у великому свiтi. Їi життева мудрiсть передавалась у цю дитячу голiвку, а ще молитви, на нiч, рiзнi молитви, трохи деколи складенi на стародавнiй лад, але Надя все розумiла. Вона розумiла, що повинна молитись зранку та увечерi, дякувати за проведену нiч та прожитий день. Без цих молитов для неi день не був днем, нiчого не вдавалось, приходила пустота та сум. – Бабусю, я комусь потрiбна? – запитала тремтячим голосом дiвчинка, мабуть, нiкому так, я батькiв ледь пам’ятаю, скiльки часу пройшло, цiла вiчнiсть, дiвчатка тут не дуже товариськi, лише Богуслав мене рятуе… – Ти потрiбна, моя люба всiм, а найперше Боговi, знай, ти нiколи не будеш сама, коли ти з ним. А Антон хороший хлопець, у нього теж подiбна ситуацiя, але бачиш, хлопець не здаеться, адже життя не закiнчуеться, якщо вiн народився, то значить для чогось це було потрiбно Боговi, можливо Бог хоче аби вiн подружився з тобою, аби ти не була тут сама, ти читай мiж рядками, iнколи Вiн дае нам знаки, пiдказки, говорить через iнших людей, потрiбно лиш вмiти це прочитати. Хочеш, я розкажу тобi одну iсторiю. – Залюбки послухаю. – Так от, колись на дуже далекому загубленому в океанi островi, звiсно безлюдному, опинився один моряк. Вiн розумiв, що невдовзi помре без iжi та води, тому просив Бога, аби той допомiг йому, але, Господь не вiдзивався, вiн кричав, благав, злився, втрачав надiю, але Бог мовчав. І ось одного разу повз той острiв пропливав корабель та зауважив того моряка: «Агов, сюди, ми тебе врятуемо, не хвилюйся!!! – прокричав капiтан. Однак почув у вiдповiдь наступне: «Нi, менi нiчого не потрiбно, я залишусь тут, мене Бог врятуе». Скiльки б матроси та iншi моряки не вмовляли, все було даремно. Так ставалося тричi, три кораблi пропливали, але жодного разу нiкому не вдавалось переконати цього моряка пливти з ним. Незабаром цей чоловiк помирае та опиняеться в iншому свiтi, слухаючи Господнiй голос. І ставить йому питання: «Боже, чому ти мене не врятував, я ж тебе так благав?». Звучить вiдповiдь: «Я ж вiдправляв тобi три кораблi рятiвнi, але ти кожного разу вiдмовляв iм!». Ти, мусиш, Надю, дивитись завжди очима своеi душi i свого серця, а не тiла… – Так, бабусю, зрозумiла, ось i рима пiдлетiла… Наступного ранку Надя вирiшила нарештi покинути своi мури та побачити те саме сонце, яке будить ii щоранку. Сама, без чиеi-небудь допомоги вона проiхала кiлька метрiв до сходовоi клiтки, але тут ii зупинив голос Богуслава. – Ти куди сама, та ще й так рано. – Я, я хочу побачити сонце… – Постривай, я з тобою, я допоможу тобi. – Гаразд, чекаю. – Я вже готовий, iдьмо. Ти знаеш, я вперше бачу в тебе за цi 5 рокiв, скiльки тебе знаю, таке велике бажання самiй побачити сонце. – Ти знаеш, цi 5 рокiв, неначе вiчнiсть, я зрозумiла, що хочу жити, я хочу щось робити, допомагати iншим, а не просто сидiти в цьому вiзку, i бавитись iграшками. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=24148964&lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.