Сестро, сестро Оксана Стефанiвна Забужко Тут могла б бути ваша реклама У тебе мусила б бути сестра – на чотири, нi, на п'ять рокiв молодша. Над цiлим твоiм дитинством кружляли безтiлеснi жiночi iмена, мiняючись мiсцями, перекликуючись навзаем, – ти не знала, до чого iх приточити, а лялькам давати не важилась: iмена були не «ляльковi», тобто не знятi з живих людей, а якiсь нiзвiдкiснi – немов крiзь стогiн самопливом вигулькнулого iмени, що надовго опосiдало твiй внутрiшнiй слух (а вони всi гули як стогiн, найчастiше повторюване – «Іванна»), хтось добивався до тебе – хтось, хто хотiв бути названим… Cестро, cестро Оксана Забужко Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля» 2014 © Забужко О. С., 2014 © Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2014 © Ростислав Лужецький, художне оформлення, 2014 ISBN 978-966-14-7142-8 (fb2) Жодну з частин даного видання не можна копiювати або вiдтворювати в будь-якiй формi без письмового дозволу видавництва Автор фотографiй i дизайнер обкладинки Ростислав Лужецький У тебе мусила б бути сестра – на чотири, нi, на п’ять рокiв молодша. Над цiлим твоiм дитинством кружляли безтiлеснi жiночi iмена, мiняючись мiсцями, перекликуючись навзаем, – ти не знала, до чого iх приточити, а лялькам давати не важилась: iмена були не «ляльковi», тобто не знятi з живих людей, а якiсь нiзвiдкiснi – немов крiзь стогiн самопливом вигулькнулого iмени, що надовго опосiдало твiй внутрiшнiй слух (а вони всi гули як стогiн, найчастiше повторюване – «Іванна»), хтось добивався до тебе – хтось, хто хотiв бути названим. У другому класi тобi довелося змiнити школу, i то був перший раз, коли змiну оточення ти сприйняла як визволення, як прорив у сферу, де можна виправити власну бiографiю на ту, котра мусила б бути: ти розповiла новим однокласникам, що маеш сестричку Іванку, яка ще не ходить до школи, i так несамохiть вчинила те, на що твоiм батькам не стало одваги: викликала до життя русяву голiвку в пушистих кучерях, пiдсвiчених сонцем. Потiм вони напевно б потемнiли, як i в тебе свого часу, – однак потiм твою побрехеньку викрили, а коли пересох щоденний словесний потiчок, у вбогому плинi якого Іванка тiльки й могла рухатися (сусiдцi за партою крiзь уранiшнi позiхи: «Іванка вчора розкапризувалася, не хотiла йти спати – ми з нею загралися аж до десятоi»), – то погасла, назавжди випала з того вимiру, де ростуть i мiняються, й русява голiвка в пушистих кучерях. Так ii було вбито вдруге. Тому що насправдi в тебе була сестра. Вона мала зябра i, замiсть нiг, пiдiбганий скорчений хвостик – на манiр рачка чи морського коника. Дiвчинка-пуголовок, чоласта, як усi в вашому роду. Очi iй, напевно, ще не проклiпнулися, бо зрештою й не мала на що дивитися: довкола була тьма. І вогкiсть. І тепло. Воля клiтин була – дiлитися, невтримно й неперервно: мабуть, там, усерединi, це мусить вiдчуватися подiбно як коли тiло б’е несамовiльний дрож, одначе без тоi панiчноi кволости, котра опосiдае при цьому нас, уже свiдомих того, що тiло мае бути слухняне, – там же, коли душа ще лиш нарощуе його, безнастанний трем швидкопомножуваних клiтин мусить вiдчуватись як тривка, бринюча радiсть наближення: мовби тебе стрiмко й владно несе крiзь тунель на свiтло. І тому тебе не вiдпускае думка про страх – перший i останнiй на цьому свiтi страх твоеi сестри, вiд якоi, мов вiд потопельника – одiж на березi, тобi зосталися тiльки даленiюча луна iмени (чи то Іванна, чи ще якась «анна») i непевний образ чотирилiтньо-пушистих русявих кучерiв, пiдсвiчених сонцем: про той страх, що прийшов iззовнi, задвигтiвши цiлим тим темним китом, у якому вигойдувався маленький Йона, – грiзний поштовх, безгучний, iнфразвуковий обвал лавини, тьма довкола зненацька перестала бути затишно-булькотливою, вона помпувала загрозу з такою смертоносною iнтенсивнiстю, що дiвчинка-пуголовок заметалася у своему водоймищi i, мабуть, закричала б, однак для крику в неi ще не було легень, була тiльки тонка пелюстка ентодерми, котра марно вiбрувала, ледь не перериваючись од надсади, але було ще рано, рано! – а довкруги й далi тривав страх, чистий страх, безпредметний i всевладний, вона борсалася в самому його осердi, слiпо тицяючись навсiбiч у пошуках притульного сховку, бо ж iй треба було нарощувати тiльце, хирлявi ручки, тонковислi ноженята з по-жаб’ячому вивернутими ступнями, – але за тим страхом стрiмко пiдносилося ще щось – мов важезне вiко, призначене на те, аби накрити собою розпачливу гарячу грудочку, котра не мала ще навiть голосу, анi взагалi жодного способу подати через тунель будь-який знак про себе – про те, що вона вже тут, е, осьдечки, дайте ж iй тiльки наростити тiльце!.. Ти тодi ще, звiсно, нiчого не тямила, тобi минав п’ятий рiк, i ти, здаеться, сповивала ляльку в кiмнатi на канапi, коли нараз iз кухнi, де лишилися сидiти по обiдi тато з мамою, залунали здушенi горловi звуки, схожi на гавкiт, – звуки жiночого голосу, який ти не впiзнала, бо звiдки тобi було тодi знати, що так може звучати жiночий голос, – та вже наступноi митi розiтнувся мамин, таки мамин, але який же очужiлий, моторошний, колодязно-нутряний крик – на цiле життя вб’еться вiн тобi в пам’ять: – Бандити! Звiрi! Проклятi! Шамотнява, стишений, умовляючий татiв голос – це як шурхiт на плiвцi; коли ти влетiла в кухню, по очах тобi з розгону, навiдлiг (крупний план!) вдарило мамине мокре, червоне лице в прилиплих пасмах кiс, – оце i все, що випало в тих подiях на твою долю: роль споглядача, безпорадного свiдка, що стоiть осторонь iз завжди зайнятими – чи то лялькою, чи оберемком книжок – руками. Про книжки – це був ще один виразний спогад: коли перед тим – ти не пам’ятаеш, як задовго перед тим, – чужi чоловiки заповнили, не скидаючи плащiв, вашу квартирку, що вмент стала тiсною, i, вiдвернувшись спинами до господарiв, заходились порпатися в книжкових шафах i татовому бюрку, а тато з мамою сидiли на канапi й мовчали, лише зрiдка озиваючись пошепки, – ти по якомусь часi (за годину? двi? три?) знудилася так сидiти й, шаснувши до себе в закуток, взяла на оберемок стосик своiх книжечок – зверху лежали «Украiнськi народнi загадки» у твердих палiтурках, iз замисленим блакитним хлопчиком на обкладинцi, – ти попросилася вийти бодай почитати на балкон, коли вже не можна на вулицю, – як на п’ять рокiв, вельми розсудлива поведiнка, взагалi з-помiж усiх учасникiв тоi мiзансцени ти хiба едина й поводилася розсудливо, бо, наприклад, тато – а вони перепинили його в пiд’iздi, як повертався з iнституту, i вiн мусив сам подзвонити у дверi, тож вийшло так, наче це вiн iх i привiв, – коли дружина вiдчинила, потрапив, геть ошалiвши, промовити тiльки: «Знайомся, Наталю», – мовби то справдi гостi завiтали на чашку чаю, i неважко навiть уявити, що твоя мама, тодi молодша, нiж ти тепер, твоя струнка i тепла мама, вiд якоi завжди так гарно пахло, могла, вiдступивши на крок углиб передпокою, отетерiло зронити: «Дуже приемно», – i тодi вони витягли своi посвiдчення: коли через багато рокiв, в iншому будинку, на коридорi, вони так само перепинять тебе, ти, не переводячи духу, мов двадцять рокiв лиш на це й чекала, з мiсця зажадаеш вiд них посвiдчення, хоча, якщо вдуматись, то на кий бiс воно здалося, – але, може, вся справа в тому, що тодi, на п’ятому роцi життя, тобi його не показали, що нiхто не звернувся до тебе: «Знайомся, Дарцю», як загалом не вважав за потрiбне будь-що тобi вияснити, розвернути iх до тебе фронтально – а iхнiй фас – то й е ота цупка розгортка з дрiбно набраним текстом на лiвiй сторонi вгорi, якого все одно не встигаеш прочитати, бо, iно виставивши, вони тут-таки, плавким жестом фокусника, вiдводять свою ксiву назад, як ти змогла пересвiдчитися аж по двадцяти роках, – на початку ж були тiльки спини, сiрi спини, що iх жодним чином не обходило твое iснування, та в чиiй присутностi, однак, не можна було анi вийти з квартири, нi рухатися по нiй де хочеш, – навiть до туалету дибулялося пiд iхнiм наглядом, – i единий раз iз тоi сiроi, обложноi непроглядi на тебе крутнулося й вицiлилося щось нiби лице, але теж не зовсiм лице, бо замiсть погляду мало спущенi повiки, от саме тодi, коли ти з оберемком книжок, зверху «Украiнськi народнi загадки» у твердих палiтурках iз намальованим блакитним хлопчиком, що в задумi приклав пальця до лоба, просилася в мами бодай на балкон, якщо вже не можна на вулицю, – нiби-лице, так i не глянувши на тебе, сказало по-росiйськи: «Девочка, ану-ка покажи своi кнiгi», – голосом, який також тебе не бачив, у якому не було жодноi познаки, що його адресовано тобi, – таж ти не була «девочка», ти була – Дарця, ти здивовано стояла на карамельно-жовтiй, липнучiй лаком (щойно скiнчили ремонт!) паркетнiй пiдлозi з оберемком книжок на руках i дивилася знизу вгору в нiби-лице, i тут твоя мама, твоя струнка i тепла мама, вiд якоi завжди так гарно пахло i яка вже третiй мiсяць вигойдувала в собi твою сестру, огорнула тебе рукавами светра, фiалковою вовняною тьмою, нiби вбираючи назад у себе, де тобi вже не було мiсця, i сказала, легенько дихнувши у вухо: «Ну похвалися, похвалися дядi, що ти читаеш», ось просто вiзьми й похвалися, усе одно як розкажи-гостям-вiршика – iнстинктивно безпомильний вiдрух: одомашнити «дядю», перекласти його знайомою мовою, як того здоровенного псюру, що колись у парку був погнався за тобою, i ти злякалась, i бiгла, i голосила, i, перечепившись, з лементом упала в траву, а мама, вже втишивши, смiялась i показувала тобi: таж глянь – псисько стояв, винувато насурмонившись, – то вiн гратися хотiв, дурнятко, ну не бiйся, нестрашний же зовсiм, ось пiдiйди, погладь його, – дивно те, що цей ii порив подiяв, здаеться, не тiльки на тебе, а й на кагебiста, бо, вiддаючи тобi книжки по кiлькахвилинному переглядовi (i, правдоподiбно, перемацуванню палiтурок та корiнцiв), той зважився пiдiграти так безоглядно накинутiй йому цiею блiдою, насмерть переляканою жiнкою ролi – пхнув стосика тобi в руки, удав «гостьового дядю» – неоковирно, наче нiколи не мав до дiла з дiтьми: «На, возьмi, девочка… Харошие кнiгi у тебя», – книжки було перетасовано в iншому порядку, i ти знов рiшуче витягла наверх замисленого блакитного хлопчика, проте щось уже було «не так» – щось солодке i втiшне, багатообiцяюче було випарено, вилучено з тих книжок, i йти з ними на балкон тобi бiльше не смакувало, ти тримала iх на оберемку, i це й мало стати твоiм найоголенiшим, едино чiтким спогадом про той вересневий день: ти стоiш, i в тебе зайнятi руки. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (http://www.litres.ru/oksana-zabuzhko/sestro-sestro/?lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.