Мудрiсть жiнки Louise L. Hay Жiнки надто довго були повнiстю пiдвладнi примхам i системам свiтогляду чоловiкiв. Їм розповiдали, що, коли та як вони можуть i мають робити. Але свiт змiнився. І настав час жiнкам подолати бар’ери самообмеження. У своiй теплiй та вiдвертiй манерi авторка демонструе, як жiнки будь-якого статусу та вiку можуть зробити свое життя мегапродуктивним, реалiзувати таланти й розширити можливостi. Удосконалити свое життя у всiх царинах: самоповаги i любовi, взаемин iз батьками й дiтьми, багатства та кар’ери. Одинадцять роздiлiв, що закiнчуються позитивними цiлющими афiрмацiями, одинадцять порад, якi вже допомогли мiльйонам жiнок у всьому свiтi втiлити мрii в життя, знайти себе i спромогтися на бiльше. В формате PDF A4 сохранен издательский макет. Хей Луiза Мудрiсть жiнки Для жiнок настав час подолати бар’ери самообмеження. Ви можете бути значно бiльшими, нiж насмiлювалися мрiяти. Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля» Original English language publication 1997 by Hay House, Inc., California, USA Трансляцiя Hay House вiдбуваеться за адресою: www.hayhouseradio.com (http://www.hayhouseradio.com/) Перекладено за виданням: Hay L. L. Empowering Women. Every Woman’s Guide to Successful Living / Louise L. Hay. – Carlsbad: Hay House, Inc., 1997. – 180 p. Переклад з англiйськоi Наталii Третяковоi © Louise L. Hay, 1997 © DepositPhotos.com / Webmuza, обкладинка, 2020 © Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2020 © Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2020 Про «Мудрiсть жiнки» Щось старе, щось нове. У цiй книзi, що мае допомогти жiнкам досягти свого справжнього потенцiалу, умiщено моi давнi думки i багато нових iдей. Переглядаючи основи й додаючи до них дещо, ми створюемо тверде пiдгрунтя для майбутнього. Поглиблювати мудрiсть жiнок – це найкраще, що ми можемо зробити для планети. Коли жiнок пригнiчують – програють усi. Коли жiнки перемагають – перемагаемо ми всi. Луiза Л. Хей (1926–2017). Епiграф до видання 1997 року Вступ Створювати що-небудь нове i свiже вдаеться значно краще, якщо ви свiдомо «завершуете» вже готове й вимислюете нове.     Крiстiан Нортруп, лiкар Насамперед, будь ласка, пам’ятайте, що всi вчителi – це просто кроки на вашому шляху до зростання. Я теж один iз таких крокiв. Не цiлителька, бо нiкого не зцiлюю. Я тут, щоб допомогти вам вiднайти свою силу, щоб подiлитися своiми iдеями. Закликаю вас читати багато книжок i навчатися в багатьох викладачiв, оскiльки жодна людина чи система не можуть охопити всього. Життя надто широке, щоб ми могли повнiстю його осягнути, життя повсякчас зростае i розширюеться. Тож вiзьмiть найкраще з того, що прочитаете в цiй книзi. Поглиньте iнформацiю, скористайтеся нею та йдiть далi, до iнших учителiв. Повсякчас розширюйте й поглиблюйте власне розумiння життя. Усiх жiнок – серед них i ви, i я – з дитинства соромлять i звинувачують. Нашi батьки й суспiльство програмували нас на те, щоб думати й поводитися певним чином – бути жiнками, з усiма правилами, нормами й розчаруваннями, пов’язаними з цiею жiночою роллю. Дехто з нас iз великим задоволенням грае цю роль. А дехто – нi. Життя плине хвилями, з новим навчанням i досвiдом, з перiодами стрiмкого зростання. Зараз ми проходимо перiод чудового розвитку. Так довго жiнки були повнiстю пiдвладнi примхам i системам свiтогляду чоловiкiв. Нам розповiдали, що ми можемо робити, коли ми можемо це робити i як. Пригадую, як маленькою дiвчинкою мене вчили йти на два кроки позаду чоловiка, дивитися на нього знизу вгору й запитувати: «Що менi робити?» Менi не наказували так дiяти, але я дивилася на матiр i поводилася, як вона. Материн досвiд пiдказував демонструвати цiлковиту покiрнiсть перед чоловiками, вона сприймала приниження за норму, тому так само робила i я. Це прекрасний приклад того, як ми вивчаемо нашi сценарii – переймаючи й повторюючи поведiнку та переконання батькiв. Менi знадобилося багато часу, щоб зрозумiти, що така поведiнка не е нормальною, що не на таке я як жiнка заслуговую. Поволi змiнюючи власну внутрiшню систему переконань – свою свiдомiсть – я почала формувати свою самоцiннiсть i самоповагу. Водночас змiнювався мiй зовнiшнiй свiт, i я бiльше не притягувала чоловiкiв, схильних домiнувати та принижувати. Внутрiшня самоцiннiсть i самоповага – це найважливiше, що може бути в жiнцi. Якщо цих рис немае, слiд iх розвивати. З мiцною самоцiннiстю ми не зазнаемо становища жертви. Ми згоджуемося на домiнування iнших лише тому, що приймаемо й вiримо, що ми «не хорошi» чи нiчого не вартi. Сьогоднi[1 - Тут i далi йдеться про данi станом на 1997 рiк, коли книга вперше вийшла друком. (Прим. ред.)] я хочу зосередити свою роботу на тому, щоб допомогти жiнкам стати всiм, чим вони можуть бути, i досягти справжньоi рiвностi в цьому свiтi. Я хочу допомогти збагнути, що всi жiнки мають любов до себе, самоцiннiсть, самоповагу й мiсце сили в суспiльствi. Це жодним чином не означае принижувати чоловiкiв. Навпаки, iдеться про досягнення справжньоi рiвностi мiж статями, вiд якоi виграють усi. Пiд час читання книги пам’ятайте: щоб змiнити своi переконання й погляди, потрiбен час. Скiльки часу це забере? Як швидко ми зможемо зрозумiти й засвоiти новi iдеi? Для кожного по-рiзному. Тож не встановлюйте обмежень i часових рамок для руху вперед; просто виконуйте свою роботу якнайкраще, i Всесвiт iз його необмеженими знаннями вестиме вас у потрiбному напрямку. Крок за кроком, мить за миттю, день за днем – практика приведе нас туди, де ми хочемо опинитися. Роздiл І Починаемо: i вчитися чимало, i робити багато Хочу показати вам типовий приклад того, як жiнок програмували в минулому. Це уривок, на який я наткнулася в пiдручнику з ведення господарства для середньоi школи 1950-х рокiв! Так-так, усе це було насправдi. 1. Вчасно готуйте вечерю. Плануйте заздалегiдь, щоб вчасно приготувати смачну iжу. Це спосiб показати чоловiковi, що ви подумали про нього й переймаетеся його потребами. Бiльшiсть чоловiкiв повертаються додому голодними в очiкуваннi смачноi iжi й теплого привiтання. 2. Пiдготуйтеся самi. Видiлiть 15 хвилин на вiдпочинок, щоб мати свiжий вигляд, коли чоловiк увiйде в дiм. Пiдфарбуйтеся, прикрасьте волосся стрiчкою, потурбуйтеся про те, щоб гарно виглядати. Чоловiк щойно був у натовпi натруджених людей. Будьте трохи веселiшою i трохи цiкавiшою. Йому потрiбне натхнення пiсля нудного дня. 3. Приберiть безлад. Ще раз, востанне, пройдiться головними кiмнатами будинку просто перед появою вашого чоловiка, збираючи пiдручники, iграшки, папiр тощо. Потiм обмахнiть столи ганчiркою вiд пилу. Ваш чоловiк вiдчуе, що дiстався раю, де панують лад та спокiй, i також надихатиме вас! 4. Пiдготуйте дiтей. Видiлiть кiлька хвилин, щоб вимити руки й обличчя дiтей (якщо вони маленькi), зачешiть iм волосся та, за потреби, переодягнiть. Вони – маленькi коштовностi, i чоловiк хотiв би бачити, як дiти грають цю роль. 5. Якнайменше шуму. Коли чоловiк з’явиться, вимкнiть усе, що шумить: пральну й посудомийну машини, сушарку, пилосос. Переконайте дiтей поводитися тихо. Радiйте чоловiку. Привiтайте його теплою усмiшкою й випромiнюйте радiсть. 6. Чого робити не треба: не зустрiчайте його проблемами чи скаргами. Не нарiкайте, якщо вiн запiзнюеться на вечерю. Вважайте це дрiбницею порiвняно з тим, що йому, можливо, довелося сьогоднi пережити. Забезпечте його затишком. Нехай чоловiк сяде, вiдкинувшись у зручному крiслi, або запропонуйте йому лягти в спальнi. Приготуйте для нього прохолодний або теплий напiй. Пiдготуйте подушку й запропонуйте зняти взуття. Говорiть тихим, м’яким, заспокiйливим i ласкавим голосом. Дайте йому розслабитися й скинути напруження. 7. Слухайте його: у вас е десяток речей, щоб розповiсти йому, але мить його появи – не час для цього. Нехай спершу говорить вiн. 8. Вiддайте вечiр йому: нiколи не нарiкайте, якщо чоловiк не запрошуе вас на вечерю чи на iншi розваги. Натомiсть спробуйте зрозумiти його свiт напруження й тиску, його потребу розслабитися та скинути напругу. Нi в чому з того, що написано вище, немае нiчого поганого, ЯКЩО саме це ви хочете робити. Але зрозумiйте: майже всiх молодих жiнок у тi часи програмували геть не зважати на себе й догоджати своiм чоловiкам. Так мала поводитися «хороша жiнка». Це чудово для чоловiкiв i не так уже добре для жiнок. Ми, жiнки сьогодення, – це тi, хто мають переосмислити свое життя. Ми можемо заново вiдкрити себе, навчитися ставити пiд сумнiв усе, навiть те, що здаеться цiлком звичним: готування iжi, прибирання, догляд дiтей, виконання доручень, водiння машини. Усе те, що ми так довго робили автоматично, потрiбно переглянути. Чи хочемо ми прожити решту свого життя так, як жили досi, щоб лише якiсь дрiбницi зникали з плином часу? Пiдвищувати цiннiсть жiнок не означае знецiнювати чоловiкiв. Демонiзацiя чоловiкiв – це так само жахливо, як i утиски жiнок. Нам не слiд до цього доходити. Така поведiнка заводить нас усiх у глухий кут, а, як на мене, ми вже достатньо пробули в глухому кутi. Звинувачення себе, чоловiкiв чи суспiльства в усiх негараздах у нашому життi анiтрохи не допомагае виправити ситуацiю й лише знесилюе нас. Звинувачення – це завжди безсилий вчинок. Найкраще, що ми можемо зробити для чоловiкiв у нашому свiтi, – припинити бути жертвами та привести до ладу власне життя. Усi поважають того, хто мае повагу до самого себе. Я спiвпереживаю чоловiкам через труднощi, якi iм доводиться долати. Вони теж застрягли у своiх ролях, несуть величезнi тягарi й перебувають пiд страшенним тиском. З дитинства маленьких хлопчикiв навчають не плакати й не висловлювати емоцiй. Їх вчать стримувати почуття. На мою думку, це форма жорстокого поводження з дiтьми й знущання. Не дивно, що дорослi чоловiки виражають стiльки гнiву. До того ж бiльшiсть чоловiкiв потерпае через вiдсутнiсть гарних стосункiв iз батьками. Якщо хочете побачити, як чоловiк плаче, запропонуйте йому в якомусь безпечному мiсцi поговорити про його батька. Зазвичай виникае стiльки смутку, коли чоловiки говорять про все невисловлене i про те, як вони хочуть, щоб iхне дитинство було iнакшим, як хотiли почути вiд своiх батькiв слова любовi й пiдтримки. Жiнкам промивали мiзки, переконуючи: щоб бути «хорошими», нам потрiбно ставити потреби всiх iнших вище, нiж власнi потреби. Багато з нас проживали життя, виконуючи вимоги, яким ми маемо вiдповiдати, а не будучи тими, ким ми е насправдi. Так багато жiнок живуть у глибокiй образi, бо вiдчувають, що «мусять надавати послуги» iншим, бо такий iхнiй обов’язок. Недарма стiльки жiнок виснаженi. Матерi, що працюють, зазвичай мають двi роботи на повний день: одну – в офiсi, та iншу, яка починаеться пiсля повернення додому, – турботи про сiм’ю. Самопожертва вбивае того, хто жертвуе. Нам не потрiбно хворiти, щоб трохи вiдпочити. Я думаю, що багато хвороб у жiнок – це спосiб отримати час для дозвiлля. Це едине виправдання, завдяки якому багато жiнок можуть дозволити собi вiдпочинок. Їм треба просто злягти, лише тодi вони скажуть «нi». Нам, жiнкам, потрiбно знати – справдi знати – що ми не е громадянами другого класу. Це мiф, увiчнений певними верствами суспiльства, i це нiсенiтниця! Душа не може займати нижче становище; вона не мае статi. Ми повиннi навчитися цiнувати власне життя та власнi здiбностi настiльки, наскiльки нас навчали цiнувати iнших. Я знаю, що коли фемiнiстичний рух щойно зародився, жiнки були такi розлюченi через несправедливiсть, яка тиснула на них, що звинувачували чоловiкiв у всьому. На той час це було гаразд. Жiнкам потрiбно було випустити свiй вiдчай – протягом певного часу – наче терапiя. Якщо ви пiдете до психотерапевта, щоб пропрацювати дитячi образи, то вам потрiбно висловити всi цi почуття, перш нiж ви зможете зцiлитися. Однак коли нам дають час, щоб висловити цi почуття, то маятник повертаеться ближче до точки рiвноваги. Саме це зараз вiдбуваеться з жiнками. Настав час вiдпустити гнiв i звинувачення, вiдчуття, що ми – жертви й безсилля. Сьогоднi настав час для нас, жiнок, визнати i проголосити власну силу. Зараз саме час нам узяти в руки власнi думки й почати створювати свiт рiвностi, якого ми прагнемо. Коли ми, жiнки, навчимося позитивно пiклуватися про себе, мати самоповагу й самоцiннiсть, тодi життя всiх людей, зокрема й чоловiкiв, здiйснить квантовий стрибок у правильному напрямку. Мiж статями запанують повага i любов, i чоловiки й жiнки шануватимуть одне одного. Ми дiзнаемось, що е вдосталь усього для всiх i що ми можемо дарувати одне одному щастя та розквiт. Я вiрю, що ми можемо створити свiт, де буде безпечно любити одне одного, де ми зможемо бути щасливими й цiлiсними. Упродовж тривалого часу ми, жiнки, хотiли мати бiльше влади над власним життям. Тепер у нас е шлях до можливостей бути всiм, чим ми можемо бути. Так, усе ще iснуе нерiвнiсть у можливостях для заробiтку та в юридичних правах чоловiкiв i жiнок. Нам усе ще доводиться задовольнятися тим, що можемо отримати в судах загального права. Закони писанi для чоловiкiв. У судах говорять про те, що зробив би розсудливий чоловiк, навiть коли розглядають справи про згвалтування! Я хотiла б порадити жiнкам розпочати масову кампанiю для переписання законiв, аби чоловiки й жiнки стали рiвними перед ними. Ми, жiнки, маемо величезну колективну силу, коли опиняемося перед проблемою. Нам потрiбно пригадати про цю колективну силу. Сукупна енергiя жiнок, об’еднаних спiльною справою, може бути приголомшливою. Сiмдесят п’ять рокiв тому жiнки влаштовували кампанii за свое право голосувати на виборах. Сьогоднi ми можемо балотуватися на керiвнi посади. Я закликаю жiнок балотуватися на полiтичнi посади. Полiтика – це мiсце саме для нас, необмежене поле для дiяльностi. Там немае жодних обмежень корпоративного свiту. Якщо ми хочемо переформувати нашi закони й уряди так, щоб вони пiдтримували жiнок на рiвних iз чоловiками, то ми маемо входити в цi царини. Ми можемо починати з найнижчого рiвня в широких масах. Нам не потрiбно навчатися все життя, щоб увiйти в полiтику. Полiтична кар’ера – це мiсце сили для жiнок. Ви знали, що в 1935 роцi Елеонора Рузвельт протягла через Конгрес проект закону, згiдно з яким у кожному новому збудованому будинку мае бути ванна кiмната? Багато хто з чоловiкiв-членiв Конгресу заперечували, мовляв: «Як ми зможемо розрiзняти багатих i бiдних, якщо в усiх буде ванна кiмната?!» Сьогоднi ванни вдома здаються нам чимось таким очевидним, що ми й не пiдозрюемо, що за це жiнка при владi боролася з конгресом. Коли жiнки збираються разом, ми можемо звертати гори й робити свiт кращим мiсцем для життя. Ми пройшли довгий шлях, i не варто про це забувати. За колонiальних часiв чоловiк був беззаперечним правителем домогосподарства, i за будь-яку непокiрнiсть дружини, дитини чи слуги iснувала кара – побиття. У 1850-тi роки жодна поважна жiнка не могла дозволити собi отримувати задоволення вiд сексу. Так, ми пройшли чималенький шлях i лише починаемо цю нову фазу нашоi еволюцii. Нам ще належить багато зробити й багато чого навчитися. Зараз перед жiнками вiдкритi новi горизонти свободи, нам потрiбнi новi творчi рiшення для всiх жiнок, зокрема й для тих, хто живе наодинцi. Роздiл II Реклама: орiентацiя на жiночу самооцiнку Рекламний свiт орiентуеться на жiнок, i, користуючись нашою заниженою самооцiнкою, змушуе нас купувати певну продукцiю. У пiдсумку бiльшiсть реклам говорять: «Ви недостатньо хорошi… i можете виправити себе, придбавши наш товар». Ми дозволили рекламодавцям отак нацiлитися на нас лише тому, що ми вiримо: з нами щось не так, потрiбно щось виправляти. Нам слiд припинити ловитися на iхнi прийоми, що змушують почуватися неповноцiнними. Улюблена мiшень рекламодавцiв – тiло. Через успадкованi вiд суспiльства негативнi переконання про нашi тiла й через важку артилерiю реклами, що без кiнця торочить: «Ви недостатньо хорошi», не дивно, що ми переважно не любимо свое тiло. Чи багато з нас може щиро сказати, що любить свою пряму кишку? У нас удосталь проблем, коли ми намагаемося прийняти хоча б нiс чи стегна. Менi цiкаво, у якому вiцi ми навчаемося прирiвнювати власну цiннiсть до свого тiла. Дiти нiколи не почуваються погано через розмiр стегон! Як вразливих дiвчат-пiдлiткiв, нас засипають рекламою, що намагаеться знизити нашу самооцiнку i змусити вiдчути, що нам потрiбен саме цей продукт. Так ми нiбито будемо привабливими, так нас краще сприйматимуть iншi. Ось чому дiвчата-пiдлiтки мають найнижчу самооцiнку. Це почуття часто залишаеться з нами i в дорослому вiцi. Тютюновi компанii люблять рекламу, нацiлену на дiвчат-пiдлiткiв, бо знають: якщо викликати залежнiсть у людей iз низькою самооцiнкою, iснуе велика ймовiрнiсть отримати клiентiв на все життя. Чи можемо ми дозволити рекламникам виробляти таке з нашими дiтьми? Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/luiza-hey/mudrist-zhinki/?lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом. notes Примечания 1 Тут i далi йдеться про данi станом на 1997 рiк, коли книга вперше вийшла друком. (Прим. ред.)