Навчитись жити Ольга Сокол-Торська Перед нами завжди багато перешкод, ми падаемо, вдаряемось, але йдемо далi. Важливо лише зробити висновок, засвоiти урок. От так i героi книги «Навчитись жити» проходять свiй навчальний життевий курс, у кожного iндивiдуальний, аби, врештi-решт, навчитись жити по-новому. Ольга Сокол-Торська Навчитись жити 1. Вiд самотностi до щастя Їй усе набридло, здавалось, життя не мае сенсу. І чому одвiчна ця рутина нiколи не вiдпускае, встала, одягнулась, почистила зуби, пiшла на роботу, прийшла, помила посуд, мертва пiшла спати. У суботу взагалi нiчого не хотiлось, а працювати треба було. Робота вiдповiдальна – порятунок тварин. Чому саме iх, чому не людей! Наталка боялась вiдповiдальностi, iй здавалось, що так простiше, так не надто великий ризик… Чому ще, у дитинствi батьки часто возили ii на село до дiдуся та бабусi, там природа, вода, сонце… а ще кролики, багато кроликiв, хаха… Вони такi пухнастi, такi милi, такi нiжнi, а ще мати iх агресивно налаштована проти всiх оточуючих, а ще потрiбно рано встати, всiх напоiти, дати сiна, буряка, овса… Цiлий ритуал, чотирьох-поверхова клiтка… Ну i як там без кота та пса… А ще кури, качки, колись були i гуси, iндики, коза, корова, свиня… І як тi дiдусь та бабуся дають раду з тим всiм, думала вона… А потiм вирвалась i з круговертi дитинства та поринула з головою у асфальт… У квартирi були лиш рибки i то не довго жили, а ще папугай, якого з’iв кiт, якого потiм «з’iли» Наталинi батьки… Рятував лише парк бiля будинку i все… До садочка вона не ходила, не хотiла i все, та й мати не змушувала, старалась, як могла, оточувала доньку турботою та любов’ю, та Наталцi завжди чогось бракувало, завжди була чимось невдоволена, шукала якiсь протирiччя та розбiжностi, осуджувала незнайомих людей, чуючи з розповiдей матерi, як вони чинять. Рочаровувалась до дна у всiх та кожному, забивала щiльнiше цвяхи у невидимий паркан довкола неi. Батьки вже було почали хвилюватися, з ровесниками спiльноi мови не мае, лише цiлими днями десь пропадае. Тодi вона й вирiшила говорити з тваринами, спочатку бiлочками у парку, потiм з лебедями, голубами, навiть ходила у мiський мiнi- зоопарк, аби подивитись на ув’язнених тварин i нiчого там не побачила крiм розпачу, болю та страху… – Вони ж такi, як i я, – одного разу подумала вона, сидячи на лавцi бiля клiтки з мавпою, я мавпа i вона мавпа, – давай дружити… Ця дружба з часом переросла у професiю, ветеринарний технiкум, а потiм робота у ветеринарнiй аптецi, а згодом i власне лiкування хворих звiрят… Але найцiкавiше було те, що Наталка так i притягала до себе усю ту звiрину… як магнiт. Одного дня вона йшла вулицею, думала, зараз зайде, купить якусь ковбасу на канапки, як тут, виходячи з магазину, побачила маленьке цуценя, так, як у якомусь фiльмi, який недавно дивилась. Ну це ж ii мiсiя, потрiбно щось робити. Для початку вона вiдламала шматок ковбаси, кудлатий друг, одразу ж вiдчув запах, та не приступив до частунку, а почав голосно гавкати. Ехо було надзвичайне… – Тихо, тихо, кудлатий, ти чого, iж, – промовила дiвчина… За якийсь момент прибiгло ще одне та велика собака, iхня мати. Наталка вирiшила оглянути весь пiд’iзд, але, на жаль, знайшла лише ще одне мертве цуценя… Так, вона звикла до подiбних сцен, але ця голодна смерть цього разу виглядала дещо по- iншому… – Я не можу Вас тут залишити, а що робити з мамочкою… Добре, що завжди ношу при собi нашийник на всяк випадок. Вона одягла на маму нашийник, та навiть не пручалась, була настiльки знесилена, про породу й мови нема, звична дворняга… Яка ii цiннiсть… – А Ви, що звами робити, стривайте!? Тут вона чимдуж побiгла до того ж магазину, попросила коробку та чимдуж вибiгла. Почала потiм ловити цуценят та складати усередину. У цей момент пiд’iхав червоний шевроле, а з нього, знову ж, як у фiльмах, висока дама на пiдборах… – ОО, i що це ви удумали, дiвчино, нащо вам воно, подивiться, повно блох, смердить, це ж природний вiдбiр. Ходи до мене, красуне! – i тут з машини подрiботав маленький пудель, так само вичесаний, вигладжений, як i його хазяйка, але видно, не такий нахабний, бо вiчливо змовчав. – Якби ж i люди iнколи не вмiли говорити, як собаки, – подумала Наталка, зцiпивши зуби, але промовчала. І що далi, куди з цим дорогоцiнним скарбом дiтись, клiнiка закрита, але ж вона мае ключ, так, саме туди. Добре, що сьогоднi сторож вiдпросився трохи скорiше, вона обережно вiдчинила браму, спочатку занесла цуценят, а потiм чемно вiдвела матусю. І якi ж вони бруднулi були, щiтки, креми, мила, шампунi, усе, що було пiд рукою, лилася, шкрiбалося, пiнилося, гавкало, ворушилось навкруги… Наталка була зморена, як нiколи… В головi крутились рiзнi думки, i нащо iй це, спокiйно жила б собi, знайшла чоловiка, народила дiтей та й панькалась з ними… А вона, чим вона займаеться, мати б зараз смiялась… Але що ж робити з купою цуценят та iх мамою, куди прилаштувати… Усi притулки переповненi… Хоча… Можна спробувати погуглити або пофейсбучити, може щось вийде, а вони поки тут посидять… Матуся цуценят не менш втомилася, нiж дiвчина. Вона м’яко вмостилась на якомусь старому светрi, а дiтлахи солодко спали. – Сподiваюсь, вони тут нiчого не вчудять, – подумала дiвчина та пошкандибала додому… Батько з матiр’ю уже чекали на вечерю. Мати ще з вечора накручувала бiгудi, адже продавчиня мала мати пишну фризуру, а батько iз окулярами на носi читав газету. – Де ти так довго пропадала, робота ж ранiше закiнчуеться? – сказала мати. – Та я тут пригоду мала, цуценят бездомних знайшла… – Ой, ти мать милосердие, – пробурмотiв батько, – вся в мене… Я тут iсторiю читав про жiнку, яка взяла собi собаку без переднiх лап, то вона йому каляску з Америки замовила, i тепер собача бiгае на заднiх i на переднiх… – Бач, е добрi люди… Я своiх залишила в клiнiцi, треба щось думати, багацько iх, думаю, одне дiдусю з бабусею на вихiдних вiдвезти, в них якраз пса не стало… – О, вони певно будуть, радi,– сказала мама, – тiльки радiють, що менше iжi пiде… – Ой, мамо, яка iжа, завжди щось залишаеться, не виливати ж все в унiтаз… – Та роби, як знаеш, краще б справжнього пса на двох ногах до хати привела, а то внукiв вже мабуть не дочекаюсь… – Ой, мамо, кого попало я можу привести, а як потiм з ним жити… Про це ти подумала… Наступного дня сохла голова, де ж прилаштувати цуценят, добре, що на роботу було мало клiентiв, мала час пошукати якiсь притулки. Нарештi натрапила на один, замовила таксi та чимдуж запакувала всiх в авто. Добре, що таксист трапився хороший, не лаявся… Одразу ж пiсля виходу з машини до Наталки пiдбiг якийсь чолов’яга рокiв сорока, почав вiчливо допомагати… – Ох, i багацько ви iх привезли, де вiдкопали такий скарб… – Ой, в прямому сенсi вiдкопала, це вони зараз такi чистi, мама стомлена геть, треба ii погодувати… – А цього ви не даете? – Нi, цього беру собi, вам легше буде… – Та знаете, менi тут взагалi легше, вони ж такi вiрнi, милi, незрадливi… i нiкому не потрiбнi… – Ми тут, значить, вони комусь потрiбнi… Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=25480115&lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.